Кузнецов Микола Антонович

Кузнецов Микола Антонович
Народився	1910(1910) тепер Донецька область
Помер	16 вересня 1978(1978-09-16) місто Київ
Національність	росіянин
Військове звання	генерал-майор внутрішньої служби
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Антонович Кузнецов (1910(1910), тепер Донецька область — 16 вересня 1978, місто Київ) — український радянський партійний і комсомольський діяч, 2-й секретар ЦК ЛКСМУ, завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПУ.

Біографія

Народився в серпні 1910 року в родині робітника-шахтаря в Донбасі. Трудову діяльність розпочав у 1925 році токарем на шахті.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1938 році закінчив Український комуністичний інститут журналістики в місті Харкові

У грудні 1938 — 20 травня 1939 року — завідувач відділу керівних комсомольських органів ЦК ЛКСМУ.

20 травня 1939 — квітень 1943 року — секретар ЦК ЛКСМУ із кадрів.

У квітні 1943 — вересні 1946 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМУ.

Під час німецько-радянської війни брав активну участь у формуванні молодіжно-комсомольських партизанських загонів і комсомольського підпілля в Україні. Виконував відповідальні доручення із активізації партизанського руху в тилу німецьких військ.

З серпня 1946 по 1947 рік — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У; з 1947 по травень 1948 року — інспектор ЦК КП(б)У; з травня по листопад 1948 року — заступник завідувача відділу партійної інформації Управління із перевірки партійних органів ЦК КП(б)У; з листопада 1948 року — заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КП(б)У, з 1949 по грудень 1950 року — завідувач сектору комсомольських органів відділу партійних, профспілкових та комсомольських органів. З грудня 1950 року — інспектор ЦК КП(б)У. Одночасно (до листопада 1954 року) — секретар партійного комітету парторганізації при Секретаріаті ЦК КП(б)У.

У листопаді 1954—1959 роках — завідувач адміністративного відділу ЦК КПУ. У 1959—1963 роках — завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПУ.

У 1963—1964 роках — заступник голови Комітету партійно-державного контролю ЦК КПУ і Ради Міністрів Української РСР.

У 1964—1971 роках — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

З 1971 року — на пенсії в місті Києві. Був членом Комісії в справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР.

Звання

• генерал-майор внутрішньої служби

Нагороди

• орден Червоного Прапора (1.04.1943)
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (2.05.1945)
• два ордени «Знак Пошани» (23.01.1948, 26.02.1958)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (14.08.1970)
• медалі

Джерела

• газета «Вечірній Київ» (Київ) — вересень 1978 року.