Крітенко Юрій Григорович

Юрій Григорович Крітенко
Юрій Крітенко та Світлана Мартинова у виставі «Я люблю, Архімед!» Дніпропетровськ, 1965 рік
Юрій Крітенко та Світлана Мартинова у виставі «Я люблю, Архімед!» Дніпропетровськ, 1965 рік
Дата народження	4 липня 1938(1938-07-04)
Місце народження	Київ, УРСР
Дата смерті	4 грудня 1997(1997-12-04) (59 років)
Місце смерті	Київ
Поховання	Лісове кладовище
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	актор
Кар'єра	1951—1997
Нагороди	Заслужений артист УРСР, Лауреат Національної Премії Німецької Демократичної Республіки
IMDb	ID 0471726
kinopoisk.ru/name/307655/

Юрій Григорович Крітенко (Критенко)  (*4 липня 1938, Київ — †4 грудня 1997, Київ) — український актор. Заслужений артист України. Батько українського актора, телеведучого Юрія Крітенка[1] та українсько-німецького режисера, драматурга Андрія Крітенка.[2]

Життєпис

Народився у Києві на Трухановому острові (районі столиці, що був знищений під час Другої світової війни — при відступі фашистських окупантів з Києва восени 1943 р.). Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого у майстерні Мар'яна Крушельницького. Лауреат Національної Премії НДР. Працював у Київському Театрі юного глядача, в Українському драматичному театрі ім. І. Франка, був актором Київської кіностудії ім. О. Довженка.

Знявся у фільмах:

• «Тарас Шевченко» (1951),
• «Нерозлучні друзі» (1953, боцман),
• «Педагогічна поема» (1955),
• «Між добрими людьми» (1962, Тихонюк),
• «Два дні чудес» (К/с ім. М.Горького, 1970, головний лікар),
• «Втеча з палацу» (1975),
• «Така вона, гра» (1976, адміністратор),
• «Тачанка з півдня» (1977),
• «Бачу ціль» (1978, т/ф),
• «Дивна відпустка» (1980, т/ф, 3 а),
• «Ніжність до ревучого звіра» (т/ф),
• «Стрибок» (1985),
• «Контрудар» (1985, Кальченко),
• «Поранені камені» (1987, ротмістр),
• «Дорога до пекла» (1988)
• «Серця трьох» (1992),
• «Злочин з багатьма невідомими» (1993, т/ф, 7 а),
• «Геть сором!» (1994) та ін.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Похований на Лісовому цвинтарі у Києві.

Примітки

1. [1] [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]«Бульвар Гордона», № 52 (244), 29 грудня 2009 (рос.)
2. Андрій Крітенко: «Сюди я завжди зможу повернутися». Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012.