uk %D0%9A%D1%80%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0 %D0%A8%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80

Кріста Шредер
Кріста Шредер
нім. Christa Schroeder
Ім'я при народженні	нім. Emilie Christine Schroeder
Народилася	19 березня 1908 ; Ганноверш-Мюнден
Померла	28 червня 1984 (76 років) ; Мюнхен, Німеччина
Поховання	Східний цвинтар (Мюнхен)d
Країна	Німеччина
Діяльність	секретарка
Знання мов	німецька
Заклад	Адольф Гітлер
Роки активності	з 1933
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шредер.

Емілія Крістіна «Кріста» Шредер (нім. Emilie Christine "Christa" Schroeder; 19 березня 1908, Ганноверш-Мюнден — 28 червня 1984, Мюнхен) — секретарка Адольфа Гітлера.

Біографія

Член НСДАП (партійний квиток №263 009). В 1930-33 роках — секретарка Імперського управління НСДАП. З 1933 року — особиста секретарка Гітлера. До 1939 року була особистим ад'ютантом фюрера, після чого супроводжувала його в численних відрядженнях. Шредер познайомилась з численними політичними і військовими діячами Третього Рейху, досвід спілкування з якими описала в численних щоденниках, листах і стенографічних записах. 22 квітня 1945 року разом із кількома співробітниками Гітлера покинула Берлін на літаку і прибула в Берггоф. Пережила вибух бомби 25 квітня, який повністю зруйнував резиденцію. Після закінчення Другої світової війни була інтернована. Звільнена в травні 1948 року.

Особисте життя

В 1938 році була заручена з югославським дипломатом Лавом Алконічем. В 1941 році заручини були розірвані, оскільки Гітлеру не сподобались їхні стосунки.

Нагороди

Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1938)

Бібліографія

Albert Zoller: Hitler privat: Erlebnisbericht seiner Geheimsekretärin. Droste-Verlag, Düsseldorf 1949. — звіт, написаний на основі протоколів допитів Шредер та інтерв'ю.
Anton Joachimsthaler (Hrsg.): Er war mein Chef. Aus dem Nachlaß der Sekretärin von Adolf Hitler. Langen-Müller, München u. a. 1985, ISBN 3-7844-2059-1. — книга, написана на основі стенографічних записів Шредер.

Література

Klaus D. Patzwall: Das Goldene Parteiabzeichen und seine Verleihungen ehrenhalber 1934–1944 (= Studien zur Geschichte der Auszeichnungen. Bd. 4). Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2004, ISBN 3-931533-50-6, S. 13.

Примітки

↑ ^а ^б ^в SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б ^в Babelio — 2007.
d:Track:Q2877812
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-1] а ^б ^в SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q81201196_citetype_Q847959_citetype_Q3220391_citetype_Q1789476"_data-entity-id="Q2877812">Babelio<span_class="wef_low_priority_links">_—_2007.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2877812]]</div>-2] а ^б ^в Babelio — 2007.
d:Track:Q2877812

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-3] а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[1]

[2]

[3]