Крушинка
Круши́нка — село у Фастівському районі Київської області. Населення — 347 жителів. НазваНазва походить від такої легенди: Колись тут проходили християнські проповідники. Вони зайшли в село відпочити. Їм подали чай із крушиною. З тих пір село називається Крушинкою. РозташуванняСело розташоване на за 1.5 кілометри на північ від передмістя Василькова. Фізична відстань до Києва — 11 км[1]. Сусідні населені пункти:
ІсторіяВідома, як мінімум, з XVI століття. Через село проходила Білоцерківська дорога, яку часто використовували купці. 6 березня 1918 року згідно з Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою,[5] Крушинка увійшла до складу землі Київ — адміністративно-територіальної одиниці Української Народної Республіки найвищого рівня. 29 квітня 1918 року гетьман України Павло Скоропадський повернув старий губернський поділ часів Російської імперії, який відновила вже Директорія УНР. У 1929 році в селі був організований колгосп імені Чубаря.[2] У 1938 році колгосп був перейменований на колгосп імені Тельмана. У роки Другої світової війни село потрапило під нацистську окупацію. Селян примусово вивозили на роботи до Німеччини. Хоча, за словами односельчан, там умови праці інколи були навіть кращими, ніж в Радянському Союзі. У 1975 році колгосп отримав назву «Жовтневий». Біля села були козацькі кургани XVI століття. Хоча їх і було до 200 одиниць, через активне розорювання полів залишилося тільки кілька. У сусідньому селі Залізне (колишній хутір Залізний), який належить до крушинської сільської ради, крушинці допомагали будувати храм. На освяченні храму 18 липня 2015 року було чимало людей з Крушинки та навколишніх сіл, включно із сільським головою Василем Боброніцьким та представниками Васильківської райдержадміністрації. Митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (майбутній митрополит Київський і всієї України) звершив освячення новозбудованого Петро-Павлівського храму у селі.[6] У 2019 році біля села знімали сцени бойових дій телесеріалу І будуть люди, в березовому гаю між селами Зелений Бір та Крушинка.[7] Війна 2022 року27 лютого 2022 року, після невдалих спроб у Василькові, десант почали висаджувати у Крушинці та Плесецькому. ГеографіяСелом протікає річка Крушинка. Біля села Мала Бугаївка вона впадає у річку Бугаївка, а далі в Стугну і в Дніпро. КліматПриродаСело оточене дуже мальовничою природою, навіть асфальтований шлях до села із кремезними тополями, які було посаджено школярами у 60-ті роки минулого сторіччя. Біля села знаходиться ландшафтні заказники місцевого значення Ковалівський яр та Васильківські Карпати. Також біля села є сади, ставки та ліси — хвойні та різноманітні широколистяні. З кінця 90-х років минулого століття в лісах знову з'явилися лисиці та білки. СадиБіля села розташовані колишні колгоспні сади. Сади займають значну площу. Яблук було стільки багато у врожайні роки, що доводилося у середині 90-тих навіть шляхом телевізійної реклами запрошувати на збирання яблук. Хоча останніми роками (з кінця 90-их років) сад занедбано і тільки кілька фермерів, кожен по кілька кварталів взялися продовжувати вирощувати яблука. У цьому, 2008 році з однієї яблуні було до 11 мішків (по 30-40 кг) яблук. Також є сливові та абрикосові посадки та груші. По периметру яблучних кварталів місцями ростуть горіхи. У 2013 році був феноменальний урожай яблук, практично у всіх кварталах. Феноменальний, бо до цього у всіх закинутих кварталах вже кілька років не було яблук — яблуні виродилися. СтавкиСело має кілька ставків — Оленівка, Рябенкове та Дачне. На Дачному ставку водяться навіть черепахи та раки. На Оленівці також колись траплялися раки. З Рябенкового витікає струмок, який зливається із таким же дамбовим струмком з Оленівки й тече аж за село, за дачі. Водяться жаби та мілка риба — піскарі, карасі. На Бусловці (район села) трапляються також і ондатри. Іноді у воді плавають невеликі вужі.
Вулиці та планування села
Історичні райониЗдавна село поділялося на кілька історичних районів:
Економіка[8]За часів СРСР існував колгосп, що вирощував зернові, а також яблука в колгоспних садах. Також були ферми, на яких утримували значне поголів'я корів. З приходом Незалежності України, колгосп досить швидко розвалився. На жаль, фермерство практично не прижилося у селі, за поодинокими винятками. Сад прийшов в занепад. Землю почали розкрадати. Колишні колгоспні склади, що були у досить гарному стані, почали здавати під склади фірмам і кооперативам. З часом (десь із середини 2000-х) тут стали постійними орендарями приміщення меблева фірма і ще кілька фірм. На цих підприємствах працюють місцеві жителі та наймані працівники з інших населених пунктів. На меблеву фірму робітників привозить і відвозить фірмова маршрутка. Частина крушинців працює в сусідньому селі Зелений Бір на ТОВ «Ясенсвіт» — птахофабрика. Також працюють у Глевасі (Глеваська психлікарня), у Василькові, Києві та інших навколишніх населених пуктах. Завод «Кулиничі»На колишньому полі був збудований і зданий у 2012 році в експлуатацію хлібозавод «Кулиничі». На відкритті цього українсько-словенського спільного підприємства «Київський обласний хлібопекарний комплекс» був присутній президент України Віктор Янукович,[9] Олександр Попов[10] та інші високопосадовці[11]. Напроти заводу було відкрито фірмовий магазин «Кулиничі», у якому продають різноманітну здобу та інші хлібопродукти із заводу[12]. Також заводом було встановлено нову автобусну зупинку. А біля перетину доріг Крушинка-станція Глеваха та Київ-Васильків встановлено світлофор. У 2013 році на заводі побував і прем'єр-міністр Микола Азаров.[13][14] ТранспортДо села від міста Василькова — 6 км, від залізничного зупинного пункту Глеваха — 5 км, від траси Київ-Васильків — 4 км, від села Зелений Бір — 2 км. За цим маршрутом курсує маршрутка. Вартість проїзду від 2 гривень (від села до траси) до 5 гривень до Василькова. Рух починається у 5.40, закінчується о 20-00. За день близько 10 рейсів (дані на 2012 рік). Архітектура
Раніше, як і повсюди в Україні, хати були під стріхою. На кінець 80-тих у селі ще було кілька таких хат. Остання така ще пережила 2000-чні. З приходом Незалежності України активізувалося будівництво. В основному дач. Із середини 2000-х активно будувалися котеджі. Деяка частина встигла продатися, а частина (близько третини) залишилася недобудованою. СільрадаЗнаходиться у центрі села, на вулиці Київській. Збудована наприкінці 90-их. МагазиниЩе із радянських часів у селі був Продмаг. Він і тепер працює, щоправда, з оновленим, практично київським асортиментом. Розташований у центрі села, по вулиці Київській біля Сільради. Ще один магазин, у народі просто генделик, біля так званого рівчака. І третій магазин (відкрито в 2008 році) знаходиться за селом.
РелігіяПереважна більшість села — православні, прихожани Української православної церкви (Московського патріархату). ЦеркваУ 1779 році була збудована дерев'яна Миколаївська церква. У період Радянської окупації, у 1970-ті рр. її було розвалено. На частині фундаменту зруйнованої церкви було збудовано школу. Потім у 90-ті роки XX ст. на фундаменті школи було знову збудовано церкву в ім'я Воздвиження Чесного Хреста Господнього. 12 грудня 2010 року, Блаженніший Митрополит Володимир, Настоятель Української Православної Церкви МП, освятив храм[15][16][17]. Поруч з храмом побудована дзвіниця.[18] Настоятель храму — ієрей Олександр Гайдай.[19] ОсвітаШколаПершу церковнопарафіяльну школу було відкрито ще в 1893 році.[20] Школу було збудовано ще за радянських часів. У 1990-ті роки вона практично зруйнувалася. У зв'язку з чим крушинських дітей перевели до нової школи в сусіднє село Зелений Бір. За радянських часів був медпункт з черговим лікарем. Але вже кілька років як приміщення в аварійному стані. КультураКлубУ радянські часи в селі був клуб. Прямо у центрі села. Біля клубу була афіша, де анонсувалися події у клубі — кіно тощо. Після перебудови клуб занепав, а згодом розвалився. БібліотекаНедалеко від школи у 80-ті роки було збудовано бібліотеку. Працювала бібліотека до середини 1990-их років. Далі її окультурили «по-західному» — почали показувати бойовики на відеомагнітофоні. Один фільм — 1 карбованець, що для того часу були великі гроші. З часом бібліотеку взяли в оренду місцеві жителі та зробили там шинок. Кілька разів мінялися хазяїни. А крім того біля нього були п'яні бійки. Зрештою, із середини 2000-их, приміщення пустує. Пам'ятник Невідомому СолдатуБіля сільради (якраз перед тим місцем, де раніше була школа) меморіал односельчанам, що загинули у Другій Світовій війні. Два пам'ятні знаки — Срібний Солдат та великий ромбічний постамент із прізвищами крушинців, що віддали своє життя у Другій Світовій війні. Сучасний станЗ обранням нового голови — Боброніцького Василя Петровича, ситуація почала покращуватися. Так, у центрі села знову вночі з'явилося освітлення вулиць. Було відремонтовано на початку 2012 року частину дороги (біля так званого ровчака). У 2011 році вперше за останні роки крушинківці мали змогу зібратися на Свято села. З гуляннями, забавами, частуваннями та змаганнями серед молоді. Наступного року свято відбулося 15 вересня.[21] У 2013 році продовжився плановий ремонт дороги — від ровчака до центру села. Також у центрі села було відкрито дитячий майданчик з гойдалкою та іншими дитячими спорудами. Галерея
Відомі людиНародились
Курйозний випадокУ серпні 2017 року на телебаченні у новинах було показано, як у Крушинці зловили «динозавра, що їв кабачки» — «динозавром» виявилася метрова Ігуана.[23] Див. також
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia