Крупський Боніфацій Урбанович

Боніфацій Крупський
рос. Бонифаций Крупский
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 липня 1822(1822-07-15)
Ігнатово
Помер12 січня 1903(1903-01-12) (80 років)
Метявичі
Громадянство Російська імперія
Національністьполяк
ДіяльністьВіленське сільськогосподарське товариство
Відомий завдякиучасник антиросійського повстання
Alma materПетербурзький університет
УчасникПольське повстання 1863—1864 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоQ13031615? Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станпоміщик
Титулдворянин
Посадакомісар Ігуменського повіту
Конфесіякатолик
РідКрупські
БатькоУрбан Крупський
МатиКатерина Антоневич
У шлюбі зСтефанія Свида
Дітисин Зигмунд[1], доньки
Герб
Герб

герб «Корчак»

Боніфацій Урбанович Крупський (рос. Крупский Бонифаций, пол. Krupski Bonifacy, *15 липня 1822, Ігнатово — †12 січня 1903, Метявичі) — польський національний і громадський діяч, дворянин, поміщик Слуцького повіту[1], засланець до Сибіру, комісар Ігуменського повіту в антиросійському Січневому повстанні 1863 року.

Життєпис

Народився в маєтку в Ігнатово[be][1] Мінської губернії, у шляхетній родині герба «Корчак»[2]. Син Урбана Крупського та Катерини Антоневич. Закінчив гімназію у Слуцьку та факультет природничих наук Петербурзького університету[1]. Закінчивши навчання в Петербурзі, він допоміг батькові керувати господарствами в Бобруйському повіті. У 1861 р. він оселився в маєтку в Новосьолки Ігуменського повіту, купленому його батьком від родини Ратинських. Він одружився зі Стефанією Свіда (1850—1896)[1].

Він створив у своєму маєтку народну школу. У 1861 р. призначений посередником у селянських справах після відміни кріпосного права. Був відомий справедливими судами та вирішенням справ на користь селян. Активно діяв у литовському сільськогосподарському товаристві в Мінську (пол. Wileńskie Towarzystwo Rolnicze), був одним із авторів статуту цього товариства[3].

Він вважав, що спалах Січневого повстання призведе до колосальних жертв. Але незважаючи на це, діяв у повстанській організації. І в 1863 році його призначили стати повстанським комісаром Ігуменського повіту[1]. Внаслідок доносу агента російської жандармерії[4] московського православного попа[1] зі звинуваченням його в «небажаному впливі на людей» для російської влади, Боніфацій переїхав з Новосьолки до Ігумену. Там його заарештували та ув'язнили в Мінську. Він був засуджений за повстанську діяльність з конфіскацією маєтку Новосьольки та йому присудили вісім років каторжної ​​праці в Іркутській губернії. Дружина Стефанія добровільно пішла за чоловіком на заслання, залишивши двох дітей. Він відбував покарання у складних умовах на поселенні Усолє-Сибірському, де народилося ще дві доньки. Через п'ять років Боніфація Крупського перевели до Тобольська, а потім до Царева Астраханської губернії. У 1874 р. він отримав дозвіл на поселення у Варшаві. Після відновлення своїх громадянських прав він оселився в Метявичах — колишньому маєтку батька, придбаного у 1856 р. у Корсаків. Там він і помер 12 січня 1903 року.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж (рос.) Грабовская Вера. Бонифаций Урбанович Крупский. Наследие слуцкого края. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  2. ↑ (пол.) Bonifacy Krupski h. Korczak [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.] // Geni
  3. ↑ (пол.) Dariusz Szpoper, «Edward Woyniłłowicz i Mińskie Towarzystwo Rolnicze–przyczynek do dziejów polskiej myśli politycznej w Cesarstwie Rosyjskim do 1914 roku» Tom V, S.24PDF (STUDIA IURIDICA TORUNIENSIA)
  4. ↑ (біл.) 1863 год на Меншчыне. № 31. Першы спіс абвінавачаных ва ўдзеле ў паўстанні [Архівовано 8 червня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

Посилання