Круг Ірина Вікторівна
Ірина Вікторівна Круг (справжнє прізвище — Воробйова[1]; до шлюбу Глазко; нар.. 29 березня 1976, Челябінськ[2]) — російська естрадна співачка, виконавиця російського шансону, багаторазова володарка премії «Шансон року», друга дружина і вдова Михайла Круга. БіографіяНародилася 26 березня 1976 року в Челябінську в родині офіцера і креслярки[3]. З дитинства займалася в театральному гуртку місцевого будинку культури, мріяла стати акторкою. Рано вступила в шлюб, народила в 1995 році дочку Марину[4]. Чоловік зловживав алкоголем і наркотиками, що призвело до розлучення. В 1997—1999 роках працювала офіціанткою в челябінському ресторані «Малахіт». У 1999 році познайомилася там з відомим виконавцем російського шансону Михайлом Кругом. Він відразу запропонував їй працювати у нього костюмеркою: «Близько року наші стосунки не виходили за рамки. Все було на суворій ноті. Він ніби придивлявся до мене, перевіряв. Не поспішав з вибором. На той момент він вже вісім років як жив один. А через рік він просто забрав мене до себе до будинку зі словами: „Все, будемо жити разом!“» У 2001 році Михайло та Ірина уклали шлюб. 26 травня 2002 року народила сина Олександра.[5] В ніч з 30 червня на 1 липня 2002 року Михайло Круг був убитий невідомими у власному будинку. Після загибелі Михайла, друг сім'ї Володимир Бочаров, автор і виконавець, який співпрацював раніше з Михайлом, запропонував Ірині виконати декілька його пісень, написаних у пам'ять про Михайла. Так з'явився її перший альбом «Перша осінь розлуки»[6]. У 2005 році Ірина Круг з відзнакою закінчила Тверський державний університет. В 2006 році одружилася з Сергієм Білоусовим, 25 вересня 2013 року народила сина Андрія. ДискографіяСольні альбоми
Дуетні альбоми
Збірники
НагородиПремію «Шансон року» в наступних роках: 2005 (за пісню «Осіннє кафе»), 2009 («Співай, гітара»), 2010 («Напиши мені»), 2011 («Дім на горі»), 2012 («Тобі, моя остання любов»), 2014 («Любити не страшно»), 2015 («Я прочитаю в очах твоїх»), 2016 («Шанель (Вигадки в літньому саду)»), 2017 («Проміжки любові»), 2018 («Я чекаю»).[7] Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia