|
Кропивне (Дмитрівська селищна громада)
Кропивне́ — село в Україні, у Дмитрівській селищній громаді Ніжинського району Чернігівської області. ГеографіяСело розташоване на трасі Ічня-Дмитрівка на крайньому півдні колишнього Бахмацького району. 35 км від міста Бахмач, 10 км — від з. станції Рубанка. Оточене болотами і торф'яниками. У селі бере початок річка Хвощова, права притока Ромену. Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Кропивне. ІсторіяКозацтвоНа карті Боплана від 1648 р. позначено як існуюче. У жовтні 1649, за Зборівською угодою із Річчю Посполитою, утворена Кропивнянська сотня у складі Прилуцького полку із центром у с. Кропивне. За реєстром мала 100 козаків. 1651 до сотні долучено територію і козаків ліквідованої Липівської сотні Прилуцького полку. Ще в часи Гетьмана Богдана Хмельницького сотня ліквідована і приєднана до Красноколядинської. Отже, село було сотенним центром Гетьманщини неповних п'ять років. Єдиним сотником Кропивненської сотні був Михайло Торлало. У 1780 році населення Кропивного складало 1994 особи.[1] З 1917 — у складі УНР. Станові козаки Кропивнного активно підтримали відновлену українську державу, зокрема відомо про героїв війни з Росією Павла Нечитайла, адміністративного поручника вспоміжного корпусу старшин Армії УНР та Сергія Момота, хорунжого 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР. 1920 року московитам вдалося встановити у селі стабільний комуністичний режим. ГолодоморСело постраждало внаслідок Геноциду українського народу 1932-33 роки, проведеного урядом СРСР. У Книзі національної пам'яті містяться імена наступних жертв терору голодомору (Списки загиблих, Ф. 9030, оп. 2, спр. 1; свідчення очевидців, Ф. 9030, оп. 1, спр. 41, 46, 75):
Сталінський режим провів у селі кілька насильних мобілізацій до війська — 1941 та 1943. В результаті 285 чоловік із 421 мобілізованих доведено до смерті. На поч. 1970-их мешкало 1200 осіб. З сер. 1960-их має тенденцію до зменшення, аж до ознак демографічної кризи. Ця криза спровокована акцією Голодомору в Україні 1932—1933, масовою мобілізацією чоловіків репродуктивного віку до сталінського війська та вимиванням працездатного населення на некваліфіковані роботи до міста — 1960-ті роки. Соціальна інфраструктураСередня школа у доброму приміщенні. Православна парафія без постійного священика — настоятель отець Іван із Дмитрівки, клірик Російської православної церкви Московського патріархату. Уродженці та вихідці із села
ТакожПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
