Криза середнього віку

Криза середнього віку — термін, яким сучасні науковці визначають психологічний стан невпевненості в житті людини, переважно у віці від 30 до 50 років.[1] Вперше описана Еліотом Жаком в 1965 році.

Визначення

Криза середнього віку — відносно нове визначення у психології, сучасні науковці мають різні пояснення причин і суті цього явища. Частина психологів пояснює цей стан в основному психологічними причинами, в той час як інші стверджують, що він пов'язаний з гормональними змінами у певному віці життя людини. Інші фахівці, натомість, вважають, що такої кризи не існує зовсім, однак симптоми такого психологічного стану у середини життя людини мають інші причини.[2]

У цей час людина оцінює прожите і вже набагато більш тверезо дивиться у майбутнє. З'являється прагнення спокою, стабільності. Близько 40 — 45 років з'являються ознаки старості: тіло втрачає силу і красу, з'являються зморшки, сиве волосся, хвороби. У цей період деякі шукають порятунку в релігії, інші — в різних філософіях, треті ж, навпаки, стають циніками.

Настає час, під час якого суб'єкт зіштовхується з неможливістю реалізації мотивів, прагнень, цінностей, що завжди супроводжується гострим емоційним станом, який виникає в ситуації зіткнення особистості з перешкодою на шляху задоволення найважливіших життєвих потреб, яка не може бути усуненою відомими їй з минулого досвіду засобами — внутрішнє порушення емоційного балансу, виникаюче під впливом загрози, створюваної зовнішніми обставинами.

Різноманітні зовнішні і внутрішні проблеми корегуються у людини наявністю адаптивних механізмів, які допомагають впоратися з цими труднощами. Але несподіване посилення або взаємообтяження таких впливів зменшує здатність керувати ними і призводить до нестачі звичних захисних засобів.

Людина, що не подолала наслідки кризи, починає деградувати, що може виявлятися у алкоголізмі, наркоманії чи неврозі, психосоматичному захворюванні, іноді стагнації життєвої установки і небажанні зміни. На думку окремих дослідників, корисним у цій ситуації є навчитися сприймати себе як є, нового, з позитивної точки зору[3].

Симптоми

Криза середнього віку має як психологічні так і фізіологічні симптоми:

• дратівливість;
• втрата лібідо (статевого потягу);
• статеві розлади (імпотенція);
• втома;
• депресія, поганий настрій і часто незрозуміле почуття смутку і апатії.

Такий психологічний стан може супроводжуватися також і певними фізіологічними змінами:

• скутість у м'язах і суглобах;
• нічні поти;
• суха шкіра;
• випадання волосся;
• збільшення ваги;
• довше, ніж звичайно видужання від травм та хвороб.

Див. також

• Криза вікова
• Криза чверті життя

Примітки

1. Українська психологічна термінологія: словник-довідник / за ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. — ISBN 978-617-571-040-0.
2. Malehealth: Mid-life crisis. Архів оригіналу за 3 лютого 2010. Процитовано 4 грудня 2011.
3. Г. І. Ломакін. Вікові та життєві кризи у колишніх учасників бойових дій та стратегії їх подолання // ‪Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. — 2014. — Вип. № 48. — С. 255—266.