Кремлівська АЗС на Волхонці
Кремлівська АЗС на Волхонці — за деякими відомостями, одна з найстаріших бензоколонок Москви. Діє та призначена тільки для урядових автомобілів[2]. Єдина бензоколонка в межах Бульварного кільця, єдиний реалізований елемент Палацу Рад і одна з останніх збережених будівель радянського ар-деко[3]. За однією з версій, побудована за типовим проектом відомого архітектора Олексія Душкіна (автора сталінського хмарочоса біля Червоних воріт, «Дитячого світу» на Луб'янці, станції метро «Кропоткінська»). Має статус знову виявленого пам'ятника архітектури[4]. Історія«Бензоколонка мала стати частиною величезного комплексу Палацу Рад, який хотіли побудувати на місці підірваного в 1931 році храму. Але зрештою тут відкрили басейн „Москва“, а АЗС стала єдиним нагадуванням про грандіозні плани. (…) Практично всі оригінальні деталі збереглися недоторканими, окрім самих колонок — їх кілька років тому замінили на нові»[3]. Інша бензоколонка, побудована за аналогічним проектом, покинута і розташована в районі «Аеропорт», за адресою вулиця Черняховського, між будинками 16 і 18[5].
«Нова Газета» спробувала уточнити право власності: «В Інтернеті, до речі, є купа офіційних містобудівних документів, де про бензоколонку йдеться, як про об'єкт Федеральної служби охорони. Але в самій ФСО мені заявили, що ні про яку АЗС на Волхонці № 16 не знають і не чули, інформація закрита, і все тут»[7]. Доля у XXI століттіУ 2010 роках було вирішено перетворити сусідній Пушкінський музей в Музейне містечко, заради чого планується перебудувати квартал. Бензоколонка, яка займає великий простір навпроти Храму Христа Спасителя, опинилася під загрозою знесення[4]. Зокрема, серед макетів, презентованих відомим англійським архітектором Норманом Фостером, на її місці зображений хай-теківський п'ятилисник. Пізніше ця ідея була відкинута, однак в 2013 році під час обговорення на Архраді проекту «з-поміж висловлених музею рекомендацій пролунала пропозиція перенести на інше місце бензоколонку і побудувати на її місці виставкову залу»[8]. Посилання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia