Кратеропа аравійська

? Кратеропа аравійська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Leiothrichidae Рід: Argya Вид: Кратеропа аравійська
Біноміальна назва
Argya squamiceps (Cretzschmar, 1827)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Malurus squamiceps Cretzschmar, 1827 Turdoides squamiceps (Cretzschmar, 1827)
Посилання
Вікісховище: Argya squamiceps Віківиди: Argya squamiceps МСОП: 22716364 NCBI: 1156349

Кратеро́па аравійська[2] (Argya squamiceps) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає на Близькому Сході[3].

Опис

Довжина птаха становить 28 см, з яких на хвіст припадає 14,5–15,5 см. Вага 65-85 г. Забарвлення сіро-коричневе, маскувальне. Дзьоб довгий, вигнутий, хвіст довгий, крила округлі, лапи міцні. У молодих птахів очі темно-сірі, на першому році життя вони стають світло-жовтими у самців і темно-коричневими у самиць.

Зграйка аравійських кратероп

Аравійська кратеропа

Підвиди

Виділяють три підвиди:[4]

• A. s. squamiceps (Cretzschmar, 1827) — від сходу Синаю, південного Ізраїлю і західної Йорданії до центральної Саудівської Аравії;
• A. s. yemensis Neumann, 1904 — південний захід Саудівської Аравії і Ємен;
• A. s. muscatensis (Meyer de Schauensee & Ripley, 1953) — схід ОАЕ і північ Оману.

Поширення і екологія

Аравійські кратеропи живуть в чагарникових заростях, на пасовищах і луках, на морських узбережяях, на полях, плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 2800 м над рівнем моря. Віддають перевагу чагарникових заростях у ваді. Ведуть переважно наземний спосіб життя. Живляться безхребетними, дрібними хребетними, зокрема плазунами, а також нектаром, ягодами і насінням[5]. В кладці від 3 до 5 бірюзових яєць. Інкубаційний період триваж 13-14 днів, пташенята покидають гніздо на 14 день. Аравійські кратеропи живуть в зграях до 22 птахів[6]. Їм притаманний колективний догляд за пташенятами[7][8][9][10].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Argya squamiceps. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Cramp, S. and Perrins, C. (1993) Handbook of the birds of Europe, the Middle East and North Africa: the birds of the Western Palearctic: Flycatchers to Shrikes. Volume 8. Oxford, Oxford University Press.
4. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
5. Ostreiher, R. (1997). Food division in the Arabian babbler nest: adult choice or nestling competition?. Behavioral Ecology. 8 (2): 233—238. doi:10.1093/beheco/8.2.233.
6. Zahavi, A. (1990). "Arabian Babblers: The quest for social status in a cooperative Breeder", pp. 105–130 in Cooperative Breeding in Birds, P. B. Stacey and W. D. Koenig (eds.), Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom
7. Lundy, K.J.; Parker, P.G.; Zahavi, A. (1998). Reproduction by subordinates in cooperatively breeding Arabian babblers is uncommon but predictable. Behavioral Ecology and Sociobiology. 43 (3): 173—180. doi:10.1007/s002650050478.
8. Anava, A.; Kam, M.; Shkolnik, A.; Degen, A.A. (2001). Does group size affect field metabolic rate of Arabian Babbler (Turdoides squamiceps) nestlings?. The Auk. 118 (2): 525—528. doi:10.1093/auk/118.2.525. JSTOR 4089815. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
9. Ostreiher, R. (2001). The importance of nestling location for obtaining food in open cup-nests. Behavioral Ecology and Sociobiology. 49 (5): 340—347. doi:10.1007/s002650000308.
10. Zahavi A. (1974). Communal nesting by the Arabian Babbler: A case of individual selection. Ibis. 116: 84—87. doi:10.1111/j.1474-919X.1974.tb00225.x.

Джерела

• Hollom, P. A. D.; Porter, R. F.; Christensen, S. & Willis, Ian (1988) Birds of the Middle East and North Africa, T & AD Poyser, Calton, England.
• Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998) Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.

Посилання

• Despret, Vinciane, Poétique du savoir éthologique (in Alliage, 1997)