uk %D0%9A%D0%BE%D1%86%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD %D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Коцюбинський Роман Михайлович
Коцюбинський Роман Михайлович
Народився	21 серпня (3 вересня) 1901 ; Чернігів, Російська імперія
Помер	27 вересня 1937 (36 років) ; Одеса, Українська РСР, СРСР ; ·розстріл
Діяльність	діяч культури
Партія	більшовики
Рід	Коцюбинські
Батько	Михайло Коцюбинський
Мати	Коцюбинська Віра Устимівна
Брати, сестри	Коцюбинський Юрій Михайлович і Коцюбинська Ірина Михайлівна
Діти	Коцюбинський Юлій Романович
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коцюбинський.

Коцюбинський Роман Михайлович (21 серпня (3 вересня) 1901(19010903), Чернігів — 27 вересня 1937, Одеса, за іншими даними — Вінницька область) — культурно-освітній діяч, син Михайла, брат Юрія та Ірини Коцюбинських.

Життєпис

Ірина Коцюбинська згадує, як через рік після народження Романа його було охрещено^[2]. «Ромця», як його називало в родині був найменшим, найулюбленішим сином, онуком і братиком. Спав він у кімнаті разом з бабусею Гликерією, яка пестила його, як могла. І він завжди був готовий допомогти старенькій сліпій жінці. А ще він дуже полюбляв, коли тітка Ліда садовила його собі на коліна, і вони слухали казки та пригоди, що їх розповідав батько^[3].

Під час навчання у Чернігівській чоловічій гімназізії брав участь у діяльності нелегального студентського гуртка, вступив до більшовицької партії. Після встановлення радянської влади служив у Червоному козацтві, перебував на освітній і комсомольській роботах на Чернігівщині. Навчався у Московському комуністичному інституті. Від 1924 — на культутно-освітній і журналістській роботах в Одесі (зокрема у газеті «Чорноморська комуна»).

Опис Романа очима його племінника Флоріана:

«Тендітний, худорлявий, жвавий і рухливий. Обличчя видовжене, високі скроні, над якими кучерявиться русяве волосся. Привітно дивляться на тебе світлі, великі, опуклі сіро-блакитні очі. Довгий, тонкий ніс».^[4]

З 1928 — аспірант і завідувач наукової бібліотеки Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінінських інститутів (Харків). 1934 — директор Вінницького літературно-меморіального музею М. Коцюбинського, при якому організував Будинок літератора. Від 1935 — директор Молочанської школи фабрично-заводського навчання (нині Токмацький район Запорізької області).

12 грудня 1936 заарештований. З протоколу першого допиту 22 грудня 1936 року (мовою оригіналу):

«Вопрос: Следствием установлено, что вы, до вашего ареста, являлись… участником националистическо-троцкистской организации, подготовлявшей террористические покушения против руководителей партии и советского правительства на Украине. Вы признаёте себя виновным в этом?

Ответ: Нет, я не признаю себя виновным в этом.

Вопрос: Известно, что ряд ваших близких родственников являются активными участниками контрреволюционного заговора, подготовлявшими убийство тов. Сталина…Что вам известно по этому вопросу?

Ответ: Мне известно из прессы, что мой брат Юрий Коцюбинский является одним из руководителей националистическо-троцкистской организации. Никаких иных данных, кроме указанных о нём, а равно и других родственниках, я не имею».^[4]

26 вересня 1937 за звинуваченням у контрреволюційній націоналістичній діяльності засуджений до розстрілу. 27 вересня 1937 року вирок втілено у життя в Одесі. Де похований Роман Коцюбинський також не відомо. Символічна могила знаходиться у Чернігові на старому цвинтарі поруч з бабусею Гликерою та тіткою Лідією.

25 січня 1956 року справу Романа Коцюбинського було переглянуто Військовою Колегією Верховного Суду СРСР і вирок від 26 вересня 1937 року (мовою оригіналу) «по вновь открывшимся обстоятельствам отменён и дело за отсутствием преступления прекращено».