Кох Анатолій Олександрович

Кох Анатолій Олександрович
Народився16 липня 1887(1887-07-16)
Грунь, Зіньківський повіт[2]
Помер18 січня 1964(1964-01-18)[1] (76 років)
Львів, Українська РСР, СРСР[3]
ПохованняЛичаківський цвинтар[4]
Країна Російська імперія
 Польська Республіка
 СРСР
Діяльністьесперантист
Alma materВаршавська політехніка
Знання мовесперанто, українська, російська і польська
ЧленствоUniversala Esperanto-Asocio
ДітиКох Богдан Анатолійович

Анатолій Олександрович Кох (есп. Anatolo Koĥ) — український есперантист. Член Універсальної Асоціації Есперанто, автор невиданого есперанто-українсько-російського словника. Стаття про Анатолія Коха включена до «Енциклопедії есперанто» (Будапешт, 1934)[5].

Життєпис

Народився 16 липня 1887 року в селі Грунь Зіньківського повіту (Полтавська губернія).

1907 року, ще коли навчався в гімназії в Полтаві, прочитав про створення штучної мови есперанто. Невдовзі придбав підручник і став першим есперантистом у Полтаві, організував гурток із вивчення мови на 12 людей.

1909 року поїхав на навчання до Варшави. Там особисто познайомився з Людвіком Заменгофом, засновником есперанто. Закінчив Варшавську політехніку за спеціальністю «геодезія».

1912 року видав у Женеві невелику книжечку (16 сторінок) із перекладом есперанто твору Сергія Мартоса «Бажання отця диякона» (есп. Deziro de la diakono)[6].

Брав участь у Першій світовій війні.

З 1928 року з дружиною та двома синами переїхав до Луцька, працював землеміром. Листувався з есперантистами різних країн, організовував курси з вивчення цієї мови. Був членом Універсальної Асоціації Есперанто, її делегатом у Луцьку. Дописував до часописів «La Ondo de Esperanto» і «Juna Esperantisto».

У липні 1941 року після проголошення Української держави[7] очолив один із відділів Волинської обласної управи. Кілька днів до того, 25 червня, в його будинку зупинялися Бандера, Стецько і Лебідь по дорозі до Львова[8]. Їх супроводжував член ОУН Юрій Кох — старший син Анатолія Коха. У роки війни він загинув у складі загону УПА.

1946 року Анатолій Кох засуджений до 10 років таборів (відбував покарання в Красноярському краї) за те, що свого часу тримав букіністичний кіоск, де торгував як українською, так і німецькою літературою.

1955 року повернувся до України, оселившись у Львові. Мешкав по вул. І. Франка. До кінця життя керував секцією есперанто при Львівській бібліотеці іноземної літератури. Уклав есперанто-українсько-російський словник, який так і не видав. Рукопис зберігається в родини Кохів.

Один із провідних есперантистів України 1950-х років[9]. У некролозі в польському журналі «Pola Esperantisto» Коха названо «патріархом радянських есперантистів»[10].

Помер 18 січня 1964 року у Львові, похований на 13-му полі Личаківського цвинтаря. Поряд спочивають дружина Варвара та син Богдан.

Сім'я

Дружина — Варвара Іванівна Гаплик (1887—1967), походила з полтавського шляхетного роду, навчалася на історично–філологічному факультеті Харківського інституту шляхетних дівчат.

Сини: Юрій (Юрко) Кох (1919—1942 або 1943) — діяч ОУН[11]; Богдан Кох (1925—1996) — театральний актор, заслужений артист України.

Примітки

  1. а б https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/53939/edition/46160
  2. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 198. — ISBN 978-966-8955-00-6
  3. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 199. — ISBN 978-966-8955-00-6
  4. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 197. — ISBN 978-966-8955-00-6
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 17 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. http://data.onb.ac.at/rec/AC04209443
  7. Кох Анатолій Олександрович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині : біограми політичних емігрантів - учасників Української революції. - Рівне : Львів, 2023. - С. 127-128
  8. ЛУЦЬК У РОКИ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (1941—1944 рр.)[недоступне посилання]
  9. Клименко Ю. А. Есперанто-рух як соціокультурний феномен: від минулого до сучасності // Збірник наукових праць «Педагогічні науки». — Херсон: Вид-во ХДУ, 2017. Вип. LXXVIII. С. 19–26.
  10. Pola Esperantisto: esperantaj sciigoj por pollingvanoj. Jaro 44, no 1 (Januaro-Februaro 1964), сторінка 14
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 17 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела