Королівський палац Турина
Королівський палац Турина (італ. Palazzo Reale di Torino) — палац у місті Турин в Італії, резиденція Савойської династії — правителів Сардинського королівства. Закладений у XVI столітті, розширений у XVII. Охоплює палац К'яблезе[it] та каплицю Гваріні. Внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1997 році. ІсторіяДо XVI століття на місці королівського палацу в Турині стояв єпископський палац. Після захоплення Савойського герцогства в 1536 році Францією палац було перетворено на резиденцію віцекоролів. 1559 року савойський герцог Еммануїл Філіберт підписав мирний договір та зміг повернути власні володіння. Столицю герцогства він переніс до Турина[3]. Еммануїл Філіберт частково розширив палац для зберігання своїх мистецьких колекцій. Його син та наступник, Карл Еммануїл I (1580—1630), у 1608 році наказав добудувати до палацу кільце ґанків, увінчаних відкритою галереєю, для святкування весіль його дочок Маргарити Савойської та Ізабелли Савойської. Віктор Амадей I під впливом дружини, дочки французького короля Генріха IV Крістіни Марії, наказав перенести герцогську резиденцію до замку Валентино на околицях Турина. У 1645 році Крістіна Марія наказала перебудувати герцогський палац як нову резиденцію п'ємонтських герцогів[4][5]. За правління Віктора Амадея II було створено Даніелівську галерею, названу на честь митця Даніеля Зайтера, який тут писав фрески. Також переважно за його правління в 1668—1694 роках було добудовано каплицю Гваріні — каплицю, в якій зараз знаходиться Туринська плащаниця[6]. Віктор Амадей III під впливом дружини Марії Антонії Іспанської переніс свою резиденцію до палацу Ступініджі. За Карла Еммануїла III палац було перебудовано в неокласичному стилі. Пізніше деякі будівлі палацу були реконструйовані. Після скасування монархії в Італії в 1946 році королівський палац Турина був націоналізований на користь держави. У 1997 році палац було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під номером 823[7]. АрхітектураПалац має чітко виражені ознаки трьох стилів: бароко, рококо та неокласицизм[8]. Фасад палацу виражений чіткими геометричними формами. Палац має три поверхи, а з обох боків від центрального фасаду наявні два павільйони, вищі за основний фасад на один поверх. Навколо палацу є декілька королівських садів, які прикрашають екстер'єр палацу[9].
Див. такожПримітки
|