Ідея цього дебюту полягає в усуненні пішака е5, розкриття вертикалі «f», захоплення центру ходом d4 й атаки на пункт «f7». Один із найгостріших і найскладніших дебютів.
В залежності від того, чи приймуть чорні жертву пішака, чи ні, продовження партії має два варіанти:
Прийнятий королівський гамбіт — дебют, що починається ходами 1. e2-e4 e7-e52. f2-f4 e5:f4 Належить до відкритих дебютів. Перший спогад про нього зустрічається в XVI столітті в працях Лопеса. Важливу роль в розробці гамбіту відіграли досліди й партії італійських майстрів Середньовіччя — Греко, Палеріо, Сальвіо та інших. До XIX століття королівський гамбіт був одним з найпопулярніших дебютів.
a
b
c
d
e
f
g
h
8
8
7
7
6
6
5
5
4
4
3
3
2
2
1
1
a
b
c
d
e
f
g
h
Королівський гамбіт коня
3.Nf3 – королівський гамбіт коня
3.Bc4 – королівський гамбіт слона
Чорні зазвичай приймають гамбіт ходом 2...exf4. Тепер білі мають два продовження: найчастіше білі розвивають коня3.Nf3, щоб завадити походити 3...Qh4+; або 3.Bc4, де білі швидко нарощують розвиток після продовження, яке грали в 19 столітті, 3...Qh4+!? 4.Kf1, за яким іде 5.Nf3, відганяючи ферзя і таким чином здобуваючи темп; однак 3...Nf6 в сучасній практиці зустрічається набагато частіше. Існує також багато інших третіх ходів, серед яких найбільшою повагою користуються:
Інші ходи також отримали назви, але їх рідко грають.
Королівський гамбіт коня: 3.Nf3
Класичний варіант: 3...g5
Класичний варіант отримуємо після ходів 3.Nf3 g5, де основними продовженнями традиційно були 4.h4 (паризька атака) і 4.Bc4. Однак віднедавна сильні гравці також грають 4.Nc3 атака Квааде)[2].
4.h4
Після 4.h4 g4 білі можуть вибирати між 5.Ng5 і 5.Ne5. 5.Ng5 має назву гамбіт Альґаєра,[3] плануючи 5...h6 6.Nxf7, але сучасна теорія вважає це продовження сумнівним. Сильнішим продовженням є 5.Ne5. Це продовження називається гамбіт Кізерицького і є відносно позиційним за своєю природою. Його популяризував Ліонель Кізерицький у 1840-х роках. Це продовження успішно використовували Вільгельм Стейніц, а Борис Спаський у такий спосіб переміг Боббі Фішера в їх знаменитій грі [Архівовано 26 грудня 2017 у Wayback Machine.] на турнірі Мар-дель-Плата 1960. Ця поразка мотивувала Фішера на розробку свого власного захисту проти королівського гамбіту – див "гамбіт Фішера" нижче.
4.Bc4
Надзвичайно гострий гамбіт Муціо[4] виникає після 4.Bc4 g4 5.0-0 gxf3 6.Qxf3, де білі пожертвували конем, але їхні три фігури спрямовані на поле f7[5]. Така гостра гра зустрічається рідко в сучасних шахах, але чорні повинні діяти обережно збираючи докупи свою позицію. Чорні можуть уникнути гамбіту Муціо відповівши на 4.Bc4 ходом 4...Bg7 і потім ...h6. Можливо найгострішим продовженням є подвійний гамбіт Муціо після 6...Qf6 7.e5 Qxe5 8.Bxf7+!? Хоча в цій позиції після восьми ходів білі мають на дві фігури менше, але деякі майстри оцінюють шанси сторін як рівні[6][7].
Серед подібних ліній, які можуть перестановкою привести до гамбіту Муціо є гамбіт Гулама Кассіма, 4.Bc4 g4 5.d4, гамбіт Макдонелла, 4.Bc4 g4 5.Nc3. Але їх зазвичай вважають слабшими, ніж гамбіт Муціо, в якому перевагою білих є більша концентрація сил по вертикалі f.
Гамбіт Сальвіо, 4.Bc4 g4 5.Ne5 Qh4+ 6.Kf1, вважають кращим для чорних через ненадійний захист білого короля. Чорні можуть грати надійно 6...Nh6, або ж здійснити контржертву ходом 6...f3 або 6...Nc6.
Вперше королівський гамбіт згадується у книзі іспанського священика Руй Лопеса де Сегури «Книга про винахідливість в шахах», виданій у 1561 році.
Примітки
↑названий так на честь Мартіна Віллемсона (1897-1933) з міста Пярну (Естонія), редактора шахового журналу Eesti Maleilm. Див. Oxford Companion to Chess, Oxford University Press, Oxford, UK, 1984