Спаський Борис Васильович

Борис Спаський
Оригінал імені фр. Boris Spasskiy
Борис Спаський, 1980 рік
Борис Спаський, 1980 рік
Борис Спаський, 1980 рік
Країна СРСР СРСР / Франція Франція / Росія Росія
Народження 30 січня 1937(1937-01-30) (87 років)
СРСР Ленінград
Титул Десятий чемпіон світу з шахів в 1969-1972 рр.
Гросмейстер
Піковий
рейтинг
2690 (1971)[1]
Нагороди та відзнаки
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть»
Почесна грамота Президента Російської Федерації

Шаховий Оскар (1968)

чемпіон світу з шахів[d] (1969 — 1972)

Шаховий Оскар (1969)

заслужений майстер спорту СРСР

Бори́с Васи́льович Спа́ський (рос. Борис Васильевич Спасский, * 30 січня 1937, Ленінград) — радянський і французький шахіст. Десятий чемпіон світу з шахів (1969—1972). 2-разовий чемпіон СРСР, шестиразовий переможець Шахових олімпіад. Міжнародний гросмейстер (1955), заслужений майстер спорту СРСР (1965).

Кар'єра

У шахи грав з 5 років. Вихованець Ленінградського палацу піонерів. У 10-річному віці здобув I категорію, 1948 року виграв першість товариства «Трудові резерви» серед дорослих. У 1952 році посів 2 місце в чемпіонаті Ленінграда.

На міжнародній арені дебютував 1953 року в турнірі в Бухаресті, де поділив 4-6 місця, здобувши титул міжнародного майстра. У чемпіонаті СРСР 1955 року 18-літній шахіст поділив 3-6 місця з Михайлом Ботвинником, Тиграном Петросяном та Георгієм Ілівицьким. Того ж року виграв чемпіонат світу серед юнаків в Антверпені і посів 7-9 місця в міжзональному турнірі в Ґетеборзі, що дозволило потрапити до турніру претендентів 1956, де виступив на високому рівні, фінішувавши на 3-7 позиціях. У чемпіонаті СРСР 1956 поділив 1-3 місця з Юрієм Авербахом і Марком Таймановим, але в додатковому матчі став третім, у 1959 — поділив 2-3 місця в чемпіонаті СРСР.

Борис Спаський на шаховій Олімпіаді 1984 р.

Чемпіон СРСР 1961, поділив 1-3 місця 1963 року (другий у додатковому матч-турнірі). У 1964 році виграв міжзональний турнір і потрапив до матчів претендентів, де переміг Пауля Кереса, Юхима Геллера й Михайла Таля, але в матчі за титул чемпіона світу поступився Тигранові Петросяну з мінімальним рахунком — 11,5:12,5 (+3 -4 =17).

У наступному циклі став чемпіоном світу — переміг у матчах претендентів Юхима Геллера, Бента Ларсена та Віктора Корчного й чемпіона Тиграна Петросяна.

У 1972 році поступився титулом чемпіона світу Боббі Фішерові з рахунком 8,5:12,5.

У складі збірної СРСР грав на 7 шахових олімпіадах, також неодноразово виступав на олімпіадах за Францію.

У 1976 році переїхав до Парижа після одруження з француженкою. Продовжував бути громадянином СРСР до 1984 року.

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело[2]

Посилання

  • Партії на chessgames.com [Архівовано 18 березня 2013 у WebCite]
  • W. Litmanowicz, J. Giżycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, 1987, tom 2, ss. 1130—1132
  • Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 376—377

Примітки

  1. Рейтинги найсильніших шахістів (1970-1997) [Архівовано 2009-11-26 у Wayback Machine.](англ.)
  2. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Нагороди
Попередник:
Тигран Петросян
Чемпіон світу з шахів
1969 — 1972
Наступник:
Боббі Фішер
Досягнення
Попередник:
Тигран Петросян
Наймолодший гросмейстер в історії
1955 — 1958
Наступник:
Боббі Фішер