Корноухов Микола Васильович
Микола Васильович Корноухов (10 (23) жовтня 1903, Ніжин — 2 квітня 1958, Київ) — український вчений у галузі будівельної механіки, академік АН УРСР (з 1951 року, член-кореспондент з 1939 року). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1954), лауреат Сталінської премії (1950). БіографіяНародився 10 (23 жовтня) 1903 року в місті Ніжині (нині Чернігівської області). Член КПРС з 1941 року. Після закінчення в 1928 році Київського політехнічного інституту працював проектувальником мостів. З 1931 року викладав у Київському інженерно-будівельному інституті (з 1948 року — професор). З 1935 року працював в Інституті будівельної механіки АН УРСР (у 1940—1944 роках — директор). З початком німецько-радянської війни, в липні 1941 року Миколу Корноухова було евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії[1]. Жив у Києві. Помер 2 квітня 1958 року. Похований на Байковому кладовищі. Наукова роботаОсновні праці присвячені теорії стійкості конструкцій (стрижнів, арок, плоских і просторових рам і ферм) у межах і за межами пружності. Дав ряд точних і наближених методів розрахунку стійкості як об'єднаного розрахунку конструкцій на міцність і стійкість. Твори
Вшанування пам'ятіНа будівлі Київського інженерно-будівельного інституту, де з 1931 по 1958 рік працював вчений, встановлено меморіальну дошку. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia