Коптське мистецтво
Коптське мистецтво — термін, який використовують для опису мистецтва Єгипетських християн перших століть існування християнства, а також — художньої спадщини їх нащадків, коптів, від середніх віків і надалі. Пам'ятники коптського мистецтва, що збереглись, — це, як правило, фрески, текстиль, ілюміновані манускрипти, а також вироби з металу, більшість з яких змогла уціліти в монастирях і церквах. Ці твори часто функціональні, межа між мистецтвом і ремісництвом в них зникає, сферою застосування майстерності ставали як туніки і надгробки, так і зображення святих.[1] Більшість найважливіших витворів коптського мистецтва зберігаються в Коптському музеї в каїрському кварталі, що називається «Коптський Каїр»[2]. Джерела і впливКоптське мистецтво виникло під впливом староєгипетського і елліністичного мистецтв[3]. Тематика і символіка запозичувалися з античної і єгипетської міфологій, іноді пристосованих до християнських вірувань. Також на цей стиль впливали Персія і Сирія, правда — з меншим успіхом, але все одно залишивши таку спадщину, як наприклад, павичі і грифони в числі улюблених мотивів. Фаюмські портрети — обличчя людей з Ель Фаюма — приклад коптського мистецтва II століттяя[4], що показує грецький і римський впливи на коптське мистецтво, але з деякими важливими відмінностями від власне єгипетського мистецтва. Арабське завоювання Єгипту призвело до впливу ісламського і коптського мистецтв одного на інше[5]. Вплив коптів на арабську архітектуру і використання деяких коптських мотивів в ісламських будівлях починається з VII століття.[6] В той же час, Александрійська церква коптів, як найстаріша в Африці, вплинула на суданську і ефіопську. Приміром, деякі форми коптського хреста тепер відомі як ефіопський хрест, вже не кажучи про ефіопські храми, де видно вплив коптського мистецтва. Коптські ікониПочинаючи з IV століття Церква починає прикрашати стіни храмів фресками й іконами. У коптському мистецтві починають проявлятися прикмети специфічного коптського стилю: очі і вуха збільшуються порівнюючи з пропорціями усієї особи, рот зменшується, а розмір голови в порівнянні з тілом збільшується — що є знаком духовних відносин з Богом і відданості молитві. Обличчя мучеників зазвичай повні спокою. Більшість коптських іконописців не підписувалися. Традиція називає імена євангеліста Луки (першого іконописця) і двох коптських патріархів — Макарія I і Гавриїла III Александрійських[7]. Єгипетські християни вважають, що мистецтво іконопису зародилося в Єгипті[8] і люблять порівнювати давньоєгипетський живопис з іконами, перераховуючи риси схожості. Нова коптська школа іконописуСучасне коптське мистецтво також відоме як нео-коптська школа. У деякі епохи коптської історії ікони були головним засобом вираження. Вони зберегли більшість традиційних аспектів. Основні принципи — більша заклопотаність релігійною істинністю і красою, ніж реалізмом, або ж зображенням глибини і перспективи. Як і у Візантії і суміжних традиціях, ікони пишуться фронтально, дивлячись прямо на глядача. Школа сформувалася в 1960-х роках, ґрунтуючись на стилях і традиціях, характерних для ікон III–VII століть. Майстри тієї ранньої школи іконопису особливо ретельно вимальовували очі святих, які звернені не до тих, що моляться, а в лише їм знану далечінь. При цьому вони всіляко уникали зайвих деталей і прикрас, представляючи вірянам лише ті деталі, які потрібні для розуміння образу.
Коптський текстильВелика кількість зразків коптського текстилю збереглась до нашого часу, завдяки коптській традиції покладення їх у могили разом з померлими і сухості єгипетського клімату. Тканини зазвичай виготовляли з льону й шерсті з використанням червоного, блакитного, жовтого, зеленого, бузкового, чорного і коричневого кольорів. Фарби отримувались з марени, індигофери, вайди, шафрану, мушель muricidae і комах kermes. Основною частиною одягу була туніка, яка пізніше стала далматикою. Деякі туніки були зроблені з однієї частини. Вони були прикрашені clavi, стилістичним запозиченням з Риму. Багато прекрасних взірців коптського текстилю перебувають у музеях усього світу і велика їх колекція у Коптському музеї у Каїрі[9] Придбання їх музеями почалось особливо інтенсивно після того, як 1889 року французький археолог Альбер Гайє опублікував каталог коптського мистецтва, і першої виставки коптських скульптур у каїрському музеї[10]. Галерея коптського мистецтва
Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia