комплекс організаційних, розвідувальних і вогневих заходів щодо нанесення вогневим підрозділам і пунктам управління противника втрат, спрямованих на відмову від діяльності за призначенням (за часом, за простором, за завданнями);
сукупність заходів з розвідки, взаємодії та управління вогнем артилерійськими підрозділами щодо ураження артилерійських батарей (взводів) противника, розташованих на закритих вогневих позиціях з метою їх знищення, подавлення або заборони дії;
вид артилерійського вогню, стрільба з артилерійських гармат із закритих вогневих позицій на придушення або знищення вогневих засобів артилерії противника, розташованих також на закритих вогневих позиціях з метою завоювання вогневої переваги.
Коротка історична довідка
За часів Першої світової війни контрбатарейна боротьба вважалася однією з найголовніших завдань артилерії й для її ведення формувалися спеціальні артилерійські групи. Ще більшого розмаху в усіх арміях світу здобула контрбатарейна боротьба за часів Другої світової війни.
У висліді російсько-української війни слід очікувати трансформації понять і заходів КББ.
Специфіка артилерійських завдань
Контрбатарейна стрільба, що ведеться одночасно протиборчими сторонами, є артилерійською дуеллю (поєдинком).
Як правило, контрбатарейна стрільба ведеться цілим артилерійським підрозділом (батареєю або дивізіоном) проти групи близько розташованих одна до одної гармат противника. Найчастіше ціллю вогневого ураження є артилерійська (мінометна, РСЗВ) батарея супротивника і саме через це контрбатарейна стрільба отримала свою назву — КББ.
Контрбатарейна боротьба багато в чому схожа з іншою тактикою застосування артилерії. Однак у неї є і суттєві особливості. Головною з них є велика віддаленість цілей від лінії фронту (до декількох десятків кілометрів), що унеможливлює їхнє пряме спостереженняартилерійськими розвідниками на передовій.
застосування підрозділу звукової розвідки (ПЗР): 1975 р. АЗК-5 «Тембр», 1986 р. АЗК-7 «Мезотрон», 1995 р. 1АР1 «Положення-2», «Пеніцилін» — станція звукової та візуальної розвідки артилерії супротивника. Не є РЛС, оскільки використовує мікрофони та інфрачервоні камери для пеленгу місця пострілу та відповідного спалаху порохових газів[1];
Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 316-317. — ISBN 00101-236.(рос.)