|
Контамінація (література)Контамінація (лат. contaminatio — схрещування, змішування) — поєднання у літературних творах добре відомих частин інших творів (віршових, пісенних рядків або й цілих строф, куплетів тощо) не як цитат, а як структурних змістовних складників. Вперше використана і поширена римським комедіографом Гнеєм Невієм. Згодом цей прийом застосовували й інші автори з метою пристосувати грецькі комедійні твори до римської сцени. Контамінацію треба відрізняти від ремінісценції — переосмисленого відлуння в художньому творі мотивів, образів іншого широковідомого твору, перегуку з ним. .jpg) ВиникненняПрийом контамінації або ж “зіткнення” придумав і вперше використав видатний римський комедіограф Гней Невій, який прагнув адаптувати давньогрецькі зразки до потреб своїх сучасників. Він змішував дві або кілька подій під час розповіді, вкраплював подробиці однієї події до іншої, створюючи з двох (чи навіть більше) комедій грецького автора одну римську, яка завжди мала відбиток римської дійсності. Таким чином Гней Невій то ускладнював, то спрощував оригінал, давав нові характеристики дійовим особам, керуючись при цьому вимогами римської сцени та глядачів. Подальше використанняКонтамінацію активно використовували чи не всі відомі римські комедіографи, окрім, напевно, Цецилія Стація. Так Плавт досить часто застосовує цей прийом як засіб посилення комізму. Контамінація у його творах може виявитися в поєднанні різних інтриг, злитті двох п'єс в одне ціле, у перенесенні якоїсь сцени із однієї комедії в іншу. Прикладом усього зазначеного може слугувати його п'єса "Вакхіди". Прийомом контамінації активно користувався і Теренцій, який навіть вказував на це у своїх прологах. Однак, при вивченні творчості Плавта і Теренція варто зважати на те, що текстів грецьких комедій, які переробляли згадані автори, на жаль, не збереглося. Окрім того, можна з упевненістю стверджувати, що драматурги доволі вільно адаптували оригінали давньогрецьких п’єс. Із зазначених причин зараз неможливо встановити ступінь залежності творів римських авторів від першоджерел (про це ми можемо лише здогадуватися). Натомість слід розглядати згадані комедії як твори самих Плавта і Теренція, як і вважали їхні сучасники. Суперечливість методуКонтамінацію не можна вважати механічним копіюванням, компіляцією, адже під час неї автор повинен органічно зв’язати всі вставки та переробки, знищити так звані “шви”, що могли б заважати сприйняттю твору. Так, наприклад, подібні “шви” в комедіях Теренція можна помітити лише при детальному розборі його п’єс і лише на рівні гіпотез, що свідчить про майстерність викладу й стилю автора. Однак, незважаючи на це, не у всіх літературних давньоримських колах контамінацію сприймали як позитивне явище. Деякі письменники, особливо Лусцій Ланувін, твори якого до нас не дійшли, активно виступали проти згаданого прийому. У II ст. до н. е. з цього питання, безсумнівно, велася гостра полеміка, однак знаємо ми про неї дуже мало (відомості збереглися лише в прологах комедій Теренція). Теренцій, чиї високохудожні твори часто не визнавав широкий загал, був палким прихильником контамінації. Свою думку з цього приводу поет висвітлював у прологах власних комедій. Далі наведено уривки деяких з них, що яскраво ілюструють позицію Теренція та протиставлення його доводів "поетові старому" (імовірно згаданому Лусцію Ланувіну):
.jpg) .jpg) Давньоримська контамінація у постмодерністських постановках античних драмЩось подібне до контамінації спостерігаємо в постановці античних драм на сучасній сцені. Автори-постмодерністи широко застосовують прийом створення п’єси з багатьох джерел, що безсумнівно нагадує спосіб, у який писали римські комедії III-II ст. до нашої ери. Старовинні тексти зараз адаптуються, модернізуються і трансформуються з метою творення чогось нового й цікавого. На цей феномен влучно вказує Ліза Моріс[4], наводячи декілька прикладів подібного явища, що мають різноманітні форми і варіюються від чистого фарсу «Шуму за сценою» Майкла Фрейна до витонченості і вишуканості постановки «Розенкранц і Гільденстерн мертві» Тома Стоппарда. Не можна не згадати також п’єсу «Будинок і сад» Алана Айкборна (складається з двох вистав, що виконуються одночасно у двох сусідніх театральних просторах). Грецька трагедія знайшла особливе відображення у творчості драматургів у країнах, які страждають від конфліктів та соціальних протиріч. Багато з цих п’єс — не просто буквальні переклади. Драматурги залучають інші джерела, щоб розширити коло проблем та створити потужну багатошарову атмосферу. Прикладом можуть слугувати сучасні інтерпретації "Антігони" Софокла: "Антігона" Брендона Кеннелліта фільм "Ен Девлін" Пата Мерфі. Такі п'єси через свій унікальний стиль вимагають від глядачів високого рівня театральної обізнаності. Ця особливість постмодерного театру зумовлює контекст, у якому слід обговорювати сучасні постановки класичної драми, згадані вище. Подібний погляд проливає світло не лише на модерне театральне дійство, а й на римську комедію часів Плавта і Теренція. Приклади контамінації в українській літературіЗа сотні років концепція контамінації дещо змінилася. Зараз в контаміновані конструкції можуть входити не лише основні події чи герої, а й, скажімо, крилаті вислови. Наприклад, вислів з Євангелія “Тоді Ісус сказав учням своїм: коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого і візьме хрест свій і йде за мною” М.Коцюбинський вкрапив у плин думок персонажа оповідання “Коні не винні”, фарисея-народолюбця Малини: “Він мученик і добровільно несе свій хрест”. На контамінації рядків з поезії Лесі Українки М.Рильський побудував вірш “На Ай-Петрі”: […] Ти йшла проти бурі, Мірялась силою з нею, Проти надії надіялась ти, Тож годиться й тебе, непоклінну, Слово твоє, що міцніше за крицю, Називать — Ломикамінь! Контамінація у фольклоріУ фольклорній ліриці, особливо в колискових піснях, коломийках, контамінація є органічною рисою творчого процесу, дає велику кількість варіантів з одним і тим же мотивом. У коломийках та інших піснях спостерігаються вкраплення цілих рядків з інших ліричних пісень:  Стоїть явір над водою, в воду похиливсі, З України до дівчини козак залицєвсі. Ой на ставу, на ставочку дрібні каченята, Які в тебе, такі в мене сиві оченята. Контамінація властива й іншим жанрам фольклору — прислів’ям, загадкам, казкам. Однак, у творах історичного змісту — історичних піснях, баладах, думах — контамінація може бути не творчою ознакою, а результатом забування творів, руйнування, занепаду жанру. Див. такожПосилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
