Константинов Костянтин Тимофійович

Константинов Костянтин Тимофійович
Народився	7 липня 1915(1915-07-07) Суклея
Помер	8 березня 2003(2003-03-08) (87 років) Молдова
Країна	Російська імперія  СРСР  Молдова
Діяльність	актор
Alma mater	Одеське театрально-художнє училище (1937)
Роки активності	з 1937
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Казимирова Катерина Григорівна
Діти	Eleonora Constantinov^d і Constantin Constantinov^d
Нагороди	Національна премія Республіки Молдова^d (1994)
IMDb	ID 0465381
Медіафайли у Вікісховищі

Костянтин Тимофійович Константи́нов (нар. 7 липня 1915, Суклея — пом. 8 березня 2003) — молдовський радянський актор театру і кіно. Чоловік актриси Катерини Каземирової, батько скульптора Костянтина Константинова та режисера Елеонори Константинової.

Біографія

Народився 7 липня 1915 року в селі Суклеї (нині Слободзейський район Молдови). 1937 року закінчив Одеське театрально-художнє училище і був направлений у Тирасполь до Першого молдавського драматичного театру, який, після приєднання Бессарабії до СРСР, у 1940 році переїхав до Кишинева.

У роки німецько-радянської війни працював у ансамблі «Дойна», що був евакуйований в глибину Радянського Союзу. Після звільнення Молдаської РСР знову працював у Молдавському музично-драматичному театрі імені Олександра Пушкіна. Член ВКП(б) з 1949 року. Обирався депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 9-го скликання. Помер 8 березня 2003 року[1].

Творчість

Виконував різноманітні комедійні та характерні ролі, зокрема у театрі:

• Козьма («Гайдуки» група авторів);
• Флочі («Килим Іляни» Леоніда Корняну);
• міністр Тиндале («Синзяна і Пепеля» Васіле Александрі);
• Осип, Каленик («Ревізор», «Майська ніч» Миколи Гоголя);
• Робінзон («Безприданниця» Олександра Островського);
• Фігаро («Одруження Фігаро» П'єра Бомарше);
• Добротвірський («Закон честі» Олександра Штейна);
• Чир («Любов Ярова» Костянтина Треньова);
• Митрич («Влада темряви» Льва Толстого);
• Йордаке («Світло» Андрія Лупана);
• дід Мелігуце («Чарівна булава» Лівіу Деляну);
• Тоаке («Вируючий Дунай» Єміліана Букова);
• Корчнов («Премія» Олександра Гельмана);
• Емануїл («Батько» Дмитра Матковського);
• Панталоне («Слуга двох панів» Карло Ґольдоні);
• Володимир Ленін («Кремлівські куранти», «Людина з рушницею» Миколи Погодіна).

Знімався у кіно з 1938 року, зіграв ролі:

• «Радянська Молдавія» (1938, Київська кіностудія) — епізодична роль;
• «Оборона Царицина» (1941) — юнкер;
• «Ляна» (1955, Кіностудія імені Максима Горького) — Гіца;
• «Молдавські наспіви» (1955) — естрадний співак;
• «Не на своєму місці» (1957) — дід Харитон;
• «Отаман Кодр» (1958) — боярин Мирза;
• «Я вам пишу…» (1959) — Костянтин Костянтинович;
• «Подорож у квітень» (1962) — касир;
• «Вулиця слухає» (1963) — перехожий;
• «При спробі втечі» (1964) — корчмар;
• «Гіркі зерна» (1966) — епізодична роль;
• «Весілля у палаці» (1969) — Ботоліке;
• «Десять зим за одне літо» (1969) — дядя Тулбурел;
• «Вибух уповільненої дії» (1970) — Рошкован;
• «Червона хуртовина», (1971) — священик;
• «Лаутари» (1971) — епізодична роль;
• «Врятоване ім'я» (1972) — водовоз;
• «Зарубки на згадку» (1972) — епізодична роль;
• «Віка, я та фейлетон» (1972) — епізодична роль;
• «Останній гайдук» (1972) — пан Мімі;
• «Зелена хвиля» (1973) — старшина Гредінару;
• «Чоловіки сивіють рано» (1974) — селянин;
• «Довгота дня» (1974) — дід Капріян;
• «Нікушор з племені ВВ» (1975) — Лук'ян Кузьмич;
• «Кінь, рушниця і вільний вітер» (1975) — Алі-ага;
• «По вовчому сліду» (1976) — мірошник;
• «Не вір крику нічного птаха» (1976) — Степанич;
• «Хто-кого» (1977) — дід Аргір;
• «Корінь життя» (1977) — сторож;
• «Фортеця» (1978) — Бурич;
• «Підозрілий» (1978) — Ботезату;
• «Я хочу співати» (1979) — епізодична роль;
• «Де ти, любове?» (1980) — батько Марчелли;
• «Дім Діоніса» (1980, «Телефільм-Кишинеу») — Діоніс;
• «Перехідний вік» (1981) — старий;
• «Весільна подорож перед весіллям» (1982) — епізод;
• «Лебеді на ставку» (1982) — селянин;
• «Червневий рубіж» (1982) — Маноле;
• «Як стати знаменитим?» (1983) — епізод;
• «Тривожний світанок» (1984) — епізодична роль;
• «Таємничий в'язень» (1986) — дядько Михайла;
• «Шуліки здобутком не діляться» (1988) — Делімарц;
• «Радощі земні» (1988) — епізод.

Відзнаки

• Народний артист Молдавської РСР з 1953 року;
• Нагороджений:
  • радянськими орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани»;
  • молдовськими орденом Республіки (1994) та медаллю «Міхай Емінеску» (2000)[1];
• Національна премія Республіки Молдова (26 серпня 1994).[2]

Примітки

1. Константинов Константин Тимофеевич / Кино-СССР. (рос.)
2. Постанова Уряду Республіки Молдова № 637 від 26 серпня 1994 року «Про присудження Національної премії Республіки Молдова в галузі літератури, мистецтва та архітектури у 1994 році». (рос.)

Література

• Д. И. Прилепов. Константинов, Константин Тимофеевич // Театральная энциклопедия. Том III / Глав. ред. П. А. Марков — Москва: Советская энциклопедия, 1964. Стовп. 175. (рос.);
• Константинов Константин Тимофеевич // Советская Молдавия : краткая энциклопедия / гл. ред. И. К. Вартичан. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 291. (рос.);
• Константинов Константин Тимофеевич // Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 209. (рос.)

Біографії   Театр   Кінематограф   СРСР   Молдова