Конгрес танцює (фільм)

Конгрес танцює
Der Kongress tanzt
Жанркомедія, музичний фільм, історія
РежисерЕрік Чарелл
ПродюсериЕріх Поммер
Ебергард Клагеманн
СценаристиРоберт Лібманн
Норберт Фальк
У головних
ролях
Ліліан Гарві
Віллі Фріч
Конрад Фейдт
ОператорКарл Гоффман
КомпозиторВернер Р. Гейманн
ХудожникВальтер Рьоріг
Роберт Герлт
Ернст Штерн
КінокомпаніяUniversum Film AG (UFA)
Дистриб'юторUniversum Film AG Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість85 хв.
Мованімецька
КраїнаВеймарська республіка Веймарська республіка
Рік1931
Дата виходу29 вересня 1931 (Австрія)
20 жовтня 1931 (Німеччина)
IMDbID 0022034
РейтингIMDb 7.3/10 зірок

«Конгрес танцює» (нім. Der Kongreß tanzt) — німецька музична комедія, поставлена режисером Еріком Чареллом у 1931 році на кіностудії УФА. В США фільм вийшов під назвою Веселий конгрес.

Сюжет

Відень, 1815 рік. У місті проходить Віденський конгрес — конференція, на яку з'їжджаються усі правителі Європи. Крістель, торговка рукавичками, зустрічає гостей, кидаючи квіти в розкішні карети, що проїжджають повз неї. Один з букетів потрапляє до російського імператора Олександра I, якого симпатичні панночки цікавлять більше світової політики. Залишивши замість себе на конгресі двійника на прізвище Уральський, цар інкогніто проводить час з Крістель і незабаром у велелюбного царя і бідної дівчини зав'язується роман.

Поки конгрес замість того, щоб засідати, танцює, Наполеон, що втік з острова Ельба, висаджується на берег.

В ролях

 Актор(ка)   Роль 
Ліліан Гарві Крістель
Віллі Фріч російський імператор Олександр I / Уральський
Отто Вальбург Бібікофф, його ад'ютант
Карл-Гайнц Шрот Пепі, його секретар
Конрад Фейдт принц Меттерніх
Ліль Даговер графиня
Маргарет Купфер графиня
Джуліус Фалкенштейн міністр фінансів

Факти

Фільм став однією з останніх масштабних німецьких стрічок часів Веймарської республіки та мав успіх у глядачів не лише в Німеччині, а й за її межами. Цьому сприяли поява звуку у кіно та велика кількість музичних номерів. Зігфрід Кракауер відмічає що «завдяки співучим мелодіям і дотепним сюжетним поворотам ця супер-оперета, що відрізнялася продуманістю постановки, з'єднала в собі всілякі ходи і прийоми легкого музичного жанру. Деякі з них стали зразком для наслідування. Особливо часто цитували той кадр з фільму „Конгрес танцює“, де Ліліан Гарвей, проїжджаючи сільською місцевостю, зустрічає по дорозі різних людей, що підхоплюють пісню, яку вона співає»[1].

Примітки

  1. Зігфрід Кракауер. Глава 17. Песни и иллюзии // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — С. 211. — 10 000 прим.

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia