Колючинська губа

Колючинська губа

66°50′00″ пн. ш. 174°24′00″ зх. д.
Частина від	Чукотське море
Прибережні країни	Росія
Максимальна глибина	14 м
ідентифікатори і посилання
GeoNames	4031663
Колючинська губа Колючинська губа (Росія)

Колючинська губа (рос. Колю́чинская губа) — друга за величиною затока Чукотського моря, що глибоко вдається вглиб північного узбережжя Чукотського півострова. Узбережжя губи відноситься до Чукотського району Чукотського автономного округу Росії.

Гідронім

У 1793 році була названа губою Графа Безбородька на честь А. А. Безбородька, але назва не прижилася, і вона отримала ім'я від неподалік розташованого острова Колючин.

Фізико-географічна характеристика

Довжина губи становить 100 км, відокремлена від моря косою Біляка, ширина біля входу становить всього 2,8 км, максимальна ширина — близько 37 км. Глибина — 7—14 м. Припливи півдобові, їх величина — 0,1 м.

Береги переважно обривисті. Обриси південної частини Колючинської губи нагадують перевернутий рогач, утворений затоками Куєткуйим та Іонівеємкуйим, які розділені півостровом Нутеїквін. У гирлах приток розташовані великі дельтові ділянки з прибережними мілинами, галофітними луками і безліччю термокарстових озер. Найбільша річка, що впадає в губу, — Іонівеєм протяжністю близько 150 км.

За 70 км на схід знаходиться лагуна Нескенпільгин.

Донні відкладення

Дно Колючинської губи складене піщанистим мулом (в кутовій частині — буро-сірим), місцями з великою кількістю слабо обкатанного і необкатанного грубоуламкового матеріалу. Біля виходу з губи на дні залягають піски, на розповсюдження яких впливають припливо-відпливні течії[1].

Клімат

Клімат у районі затоки приморський арктичний. Припайний лід в акваторії губи з'являється в середині жовтня і повністю зникає лише наприкінці літа. Середня температура січня становить −23 °C, взимку часті завірюхи. Весна настає у другій половині травня. Літо сире і холодне, середня температура липня +6 °C.

Фауна

В акваторії затоки живуть лососеві — горбуша, чавича, гольці, а також сибірська ряпушка і азійська корюшка, іноді заходить нельма[2].

На узбережжі південної частини Колючинської губи знаходяться масові гніздування американського лебедя, ряду ниркових качок і куликів, тут відзначені масові линні скупчення білошиїх гусей і тихоокеанського підвиду чорної казарки[3].

Корабельні аварії

• На початку XX століття біля берегів Колючинської губи зазнало аварії американське судно «Polar bear», що перевозило обладнання для золотодобувної копальні.
• У 1983 році в акваторії затоки був розчавлений торосами і затонув дизель-електрохід льодового класу «Ніна Сагайдак», при цьому судно «Коля Мяготин», що пробивалося до нього на допомогу, отримало величезну пробоїну[4].

Див. також

• Острови Сірих Гусей

Примітки

1. Павлидис Ю. А., Бабаев Ю. М., Ионин А. С., Возовик Ю. И., Дунаев Н. Н. Особенности полярного морфолитогенеза на шельфе Северо-Востока СССР. Континентальные и островные шельфы. Рельеф и осадки. — М.: «Наука», 1981. — С. 33—96.
2. И.А. Черешнев. Пресноводные рыбы Чукотки. — СВНЦ ДВО РАН. — Магадан, 2008. — С. 121. — ISBN 978-5-94729-086-8.
3. Черешнев И. Л. Пильхыкайская даллия. Красная книга севера Дальнего Востока. М.: Цента, 1998. — С. 58—59.
4. В. Логинов (14 лютого 2007). Секретная экспедиция американцев. Вокруг Света. Архів оригіналу за 30 квітня 2013. Процитовано 29 липня 2013.

Посилання

• Колючинська губа на мапі:
  Чукотский полуостров (физическая карта, масштаб 1:1 000 000) // Національний атлас Росії. — М. : Роскартография, 2004. — Т. 1. — С. 264—265. — 3000 прим. — ISBN 5-85120-217-3.