Колодій Олена Михайлівна

Олена Колодій
Народилася	12 жовтня 1912(1912-10-12)  Cruz Machado^d, Парана, Бразилія
Померла	15 лютого 2004(2004-02-15) (91 рік) або 14 лютого 2004(2004-02-14)[1] (91 рік)  Куритиба, Бразилія
Країна	Бразилія
Діяльність	поетеса, перекладач
Знання мов	португальська
Нагороди

Олена Михайлівна Колодій (порт. Helena Kolody, 12 жовтня 1912, Круз-Машадо — 15 лютого 2004, Куритиба) — бразильська поетеса українського походження, перекладачка, член української діаспори в Бразилії. Писала вірші португальською мовою.[2]

Життєпис

Народилась 12 жовтня 1912 року у місті Круз-Машадо, штат Парана, в родині українських імігрантів з Галичини. Батько Михайло Колодій (1881—1941) приїхав до Бразилії у 1894 році, мати Вікторія Шандровська (1892—1975) прибула у 1911 році. Батько поетеси був одним із засновників першого українського товариства «Просвіта» в Куритибі та членом видавничого комітету першої української газети в Бразилії «Зоря».

Зростала у місті Трес-Баррас, початкову школу закінчила у 1922 році у місті Ріо Негро. У школі викладала тітка поетеси Роза Колодій, яка навчила племінницю писати й читати українською. У 1927 переїхали до Куритиби та вступила до Нормальної Школи, яку закінчила у 1931 році із дипломом вчителя. У 1932 почала працювати в початковій школі Ріо Негро, у 1937 стала вчителькою Нормальної Школи в Куритибі, де пропрацювала 23 роки аж до виходу на пенсію.[3]

Писати вірші португальською мовою почала у 13 років.[4] Дебютувала 1929 у журналі «O Garoto» віршем «Lágrima» («Сльоза»). Перша збірка «Paisagem Interior» («Внутрішній пейзаж») вийшла у 1941 році. Займалася перекладом деяких українських поетів португальською, зокрема переклала два вірша Тараса Шевченка («Думи мої», «Чого мені тяжко»). У 1950-х рр. стилістично редагувала португальські переклади українських поезій, що увійшли до книги «Antologia da literatura ucraniana» («Антологія української літератури» під редакцією Віри Вовк, 1959; 1977).

1992 С. Бак зняв стрічку «Вавілон світла», де авторка читає власні вірші. У 2006 вийшла документальна стрічка «Олена з Куритиби» режисера Ж. Мело.[2]

Збірки віршів

• Paisagem Interior («Внутрішній пейзаж», 1941)
• Música Submersa («Занурена музика», 1945)
• A Sombra no Rio («Тінь на ріці», 1951)
• Vida Breve («Коротке життя», 1965)
• Era Espacial («Простірна ера», 1966)
• Trilha Sonora («Дзвінка стежка», 1966)
• Tempo («Час», 1970)
• Infinito Presente («Наявна безконечність», 1980)
• Sempre Palavra («Завжди слово», 1985)
• Poesia Mínima («Найменша поезія», 1986)
• Ontem, Agora («Вчора-тепер», 1991)
• Reika («Рейка», 1993)

Примітки

1. Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
2. О. П. Борушенко (2014). Колодій Олена. Енциклопедія сучасної України. 5666. Архів оригіналу за 1 листопада 2023. Процитовано 1 листопада 2023.
3. Олена Колодій Luz Infinita (Безконечне світло). — Kiev. — с. 15-16
4. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.

Література

• Antonio. Helena Kolody: a poesia da inquietação. Porto Alegre, 1993;
• P. Venturelli. Helena Kolody. Editora Universidade Federal do Paraná. Curitiba, 1995.

Посилання

• Енциклопедія сучасної України [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Kaki, revista brasileira de haicai [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Cronologia, em NetSaber [Архівовано 24 травня 2012 у Wayback Machine.]