Колесса Олександр Михайлович
Олекса́ндр Миха́йлович Коле́сса (12 квітня 1867, Ходовичі — 23 травня 1945, Прага) — український літературознавець, мовознавець, громадсько-політичний діяч, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1899). Батько відомої піаністки Любки Колесси, брат Філарета Колесси та Івана Колесси. ЖиттєписНародився у Ходовичах Стрийського повіту (тепер Стрийський район, Львівська область). Після закінчення початкової школи в місті Стрию навчався шість семестрів у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосипа, а два останні семестри — в Стрийській гімназії, де й склав іспити на отримання атестату зрілості. У 1894 році захистив докторську дисертацію із славістики на філософському факультеті Віденського університету. Був доцентом (з 1895) і професором Львівського університету (1898–1918). Габілітувався у професора Смаль-Стоцького в Чернівецькому університеті. Отримав посаду в Львівському університеті, на яку претендував Іван Франко, однак влада (зокрема, в особі намісника Бадені) надала перевагу Колессі, посилаючись на неблагонадійність бунтівного поета.[5] Належав до Української Національно-Демократичної Партії. В 1907—1918 був депутатом австрійського парламенту (округ 69 Теребовля—Микулинці—Буданів—Чортків), на засіданнях якого послідовно обстоював інтереси українського населення Галичини в шкільництві та вищій освіті. Колесса був співзасновником і заступником голови Загальної Української Ради у Відні та фактичним керівником Української культурної ради. У 1921 очолював дипломатичну місію Західноукраїнської Народної Республіки у Римі. З 1921 і до кінця життя жив і працював у Празі. Був дійсним членом Слов'янського інституту в Празі. У 1923—1939 — професор Карлового університету, заступник голови чесько-українського комітету (голова — Я. Бідло). Колесса надавав стипендії українським студентам для навчання у Чехо-Словаччині, став одним із засновників Українського Вільного Університету, його професором і кількаразовим ректором (1921—1922, 1925—1928, 1935—1937, 1943—1944). Досліджував пам'ятки давньоукраїнської писемності («Південноволинське Городище і городиські рукописні пам'ятки 12-16 ст.», 1923—1925), фольклор («Головні напрями й методи в розслідах українського фольклору», 1927), вивчав історію української мови («Погляди на історію української мови», 1924), проблеми українського літературознавства («Погляд на сучасний стан історії розслідів української літератури» (1901), нову українську літературу (творчість Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича). ТворчістьАвтор праць:
Автор пісень:
Автор книги «Люнарно-астральний мітологічний сюжет у старинній українській колядці. Боротьба гордого молодця з чорним туром» (1930). Примітки
Джерела та література
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia