Койне (мовознавство)

Незважаючи на різні діалекти, поширення койне в Стародавній Греції дозволило різним грецьким політичним утворенням підтримувати комерційні та дипломатичні відносини.

У мовознавстві койне́ (від грец. κοινὴ διάλεκτος — «спільна мова») — це стандартизована або загальновживана мова чи діалект, що виникла внаслідок контакту, змішування та часто спрощення двох або більше взаємозрозумілих різновидів однієї мови.[1]

Оскільки мовці вже розуміли один одного до появи койне, процес койнезації не такий різкий, як піджинізація та креолізація. На відміну від піджинізації та креолізації, у койнезації немає «цілі», та мовцям не потрібно відмовлятися від своїх власних мовних різновидів.

Нормальний вплив між сусідніми діалектами не розглядається як койнезація. Різновид койне з'являється як новий розмовний різновид на додаток до початкових діалектів. Це не змінює жодного наявного діалекту, що відрізняє койнезацію від нормальної еволюції діалектів.[2]

Діалекти койне

• Австралійська англійська — діалект, який спочатку виник як суміш англійської кокні та ірландської англійської 18-го століття, а згодом певним чином вплинув на англійську літературну вимову в 19-му столітті.[3]
• Центральноазіатська корейська (корьо мар), заснована на юкчинському діалекті та багатьох інших різновидах північно-східної корейської.[4]
• Поетичне койне на основі староарабської і класичної арабської.

Мови койне

• Фіджійська гінді
• Карибська гіндустані
• Дано-норвезька, основа найбільш широко використовуваного письмового стандарту Норвегії, букмол. 
• Грецьке койне — мова, яка дала назву загальному явищу.
• Сучасний іврит, унікальний тим, що є міжчасовим койне різних етапів івриту.
• Паленбангська мова, на якій розмовляють на Південній Суматрі.

Передумови

Термін "койне", що в перекладі з грецької означає "загальний", вперше був використаний для позначення форми грецької мови, яка використовувалася як лінгва франка в елліністичний та римський періоди.[5] Вона виникла як змішана народна мова серед простих людей в Піреї, морському порту Афін, який був населений греками з різних частин Середземномор'я.[6][7]

Койнеїзація призводить до появи нових діалектних різновидів в результаті контакту між носіями взаємозрозумілих різновидів цієї мови. Койнеїзація є окремим випадком діалектного контакту, і вона, як правило, відбувається в нових поселеннях, до яких люди мігрували з різних частин однієї мовної області. Койнеїзація зазвичай займає два-три покоління, щоб завершити, але вона може бути досягнута протягом першого покоління.[8]

Мовні варіації є систематичними, оскільки вони можуть бути пов'язані з соціальний поділ всередині громади, такі як клас і стать. Можна показати, що зміни походять від певних соціальних груп, заснованих на цих поділах. Однак останнім часом ряд лінгвістів стверджують, що мовна зміна лежить на особистості.[9][10]

Див. також

• Діалектний континуум
• Змішані мови
• Мовна взаємозрозумілість
• Стандартизована мова

Примітки

1. Siegel, Jeff (2001). Koiné formation and creole genesis. Creolization and Contact. John Benjamins Publishing Company. с. 175. ISBN 978-90-272-9771-6.
2. For example: Campbell, John Howland; Schopf, J. William, ред. (1994). Creative Evolution. Life Science Series. Jones & Bartlett Learning. с. 81. ISBN 9780867209617. Архів оригіналу за 20 Січня 2022. Процитовано 20 квітня 2014. [...] the children of pidgin-speaking parents face a big problem, because pidgins are so rudimentary and inexpressive, poorly capable of expressing the nuances of a full range of human emotions and life situations. The first generation of such children spontaneously develops a pidgin into a more complex language termed a creole. [...] [T]he evolution of a pidgin into a creole is unconscious and spontaneous.
3. Kerswill, P. (2002). Koineization and accommodation. In J. K. Chambers, P. Trudgill & N. Schilling-Estes (Eds.), The handbook of language variation and change (pp. 669—702). Oxford: Blackwell.
4. Kwak, Chung-gu (2007). Data and Ressarches for Korean dialect in Central Asia (PDF). Journal of Humanities (кор.). 85: 231—272. Архів оригіналу (PDF) за 31 Серпня 2021. Процитовано 20 Січня 2022 — через Institute of Humanities.
5. Siegel, 1985, p.358; Bubenik, 1993, Dialect contact and koineization: the case of Hellenistic Greek.
6. Thomson, 1960, p.34, quoted in Siegel, 1985, p.358
7. Thomson, 1960, The Greek language. Cambridge: W. Heffer & Sons.
8. Labov (1972), Sociolinguistic patterns. Philadelphia: Pennsylvania University Press.
9. J. Milroy, 1992, Linguistic variation and change. Oxford: Blackwell
10. Croft, 2000, Explaining language change: An evolutionary approach. Harlow: Longman.

Джерела

• Britain, D; Trudgill, Peter (1999), Migration, new-dialect formation and sociolinguistic refunctionalisation: Reallocation as an outcome of dialect contact., Transactions of the Philological Society, 97 (2): 245—256, doi:10.1111/1467-968x.00050
• Kerswill, P., Koineization and Accommodation (PDF), у Trudgill, Peter; Schilling-Estes, N (ред.), The handbook of language variation and change, Oxford: Blackwell Publishing, с. 669—702, архів оригіналу (PDF) за 1 Липня 2014, процитовано 20 Січня 2022
• McWhorter, John H. (1998), Identifying the creole prototype: Vindicating a typological class, Language, 74 (4): 788—818, doi:10.2307/417003, JSTOR 417003
• Mesthrie, R. (2001), Koinés, у Mesthrie, R. (ред.), Concise encyclopedia of sociolinguistics, Amsterdam: Elsevier, с. 485—489
• Siegel, Jeff (1985), Koines and koineization., Language in Society, 14 (3): 357—378, doi:10.1017/s0047404500011313
• Trudgill, Peter (1986), Dialects in contact, Oxford: Blackwell Publishing
• Weinreich, Uriel (1953). Languages in Contact: Findings and Problems. ISBN 9783110802177. Архів оригіналу за 20 Січня 2022. Процитовано 20 Січня 2022.