Козлов Олексій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козлов Олексій.
Козлов Олексій Васильович
Народження25 лютого 1913(1913-02-25)
Катеринослав, Російська імперія
Смерть16 червня 1976(1976-06-16) (63 роки)
Лоєв, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР
Країна СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Рід військПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Роки служби1932—1934
1941—1944
Звання Капітан авіації
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1944
Орден Леніна — 1944Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1942Орден Червоної Зірки  — 1942
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
CMNS: Козлов Олексій Васильович у Вікісховищі
Меморіальна дошка на Дніпровському коледжі залізничного транспорту та транспортної інфраструктури

Олексій Васильович Козлов (25 лютого 1913, Катеринослав — 16 червня 1976, Лоїв, Гомельська область) — капітан Робітничо-селянської Червоної армії, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія

Народився 25 лютого 1913 року в Катеринославі. Закінчив залізничний технікум. У 1932—1935 роках проходив службу в Робочо-селянській Червоній армії. У 1934 році закінчив Севастопольську військову авіаційну школу льотчиків та льотнабів. Звільнившись у запас, працював будівельником.

З червня 1941 — на фронтах Великої Вітчизняної війни.[1] До грудня 1943 року був штурманом ланки 118-ї окремої далеко розвідувальної авіаційної ескадрильї 7-ї повітряної армії Карельського фронту у званні старшого лейтенанта. На той час він здійснив 127 бойових вильотів на повітряну розвідку військ та важливих об'єктів противника.[1]

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерському складу військово-повітряних сил Червоної армії» від 4 лютого 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому відвагу та геройство» удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 3130.[1][2]

3 березня 1944 року літак Олексія Козлова потрапив в аварію, і льотчик зазнав тяжких травм. У квітні 1944 року вийшов у відставку за поранення у званні капітана. Проживав у селищі Лоїв Лоївського району Гомельської області Білоруської РСР. Помер 16 червня 1976.[1]

Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня та Червоної Зірки, низкою медалей.[1]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Козлов Олексій Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 10 (270). — Число 17 (2). — С. 1. Архівовано з джерела 8 березня 2022.

Література

  • Козлов Олексій Васильович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Навечно в сердце народном / Редкол.: І. П. Шам'якін (гл. ред.) та ін. - 3-тє вид., Дод. та випр. — Мн. : Білоруська радянська енциклопедія, 1984. — С. 240—241. — 607 с. — 65 000 прим.
  • Козлов А. В. // Твої герої, Карелія. — Петрозаводськ, 2005. — С. 127.

Посилання

«Музей битвы за Днепр». Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. «Музей битвы за Днепр». Дата обращения: 22 апреля 2022. Архивировано 22 апреля 2022 года.