У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Кобець.
Ко́бець Павло́ Васи́льович ( 13 травня 1968, м. Самбір, Львівська область — український прозаїк. Член Національної спілки письменників України (2005).[1]
Біографія
Народився 13 травня 1968 р. у м. Самборі на Львівщині. Батько — український письменник і громадський діяч Кобець Василь Дмитрович. Ще малолітньою дитиною, у 1972 р. переїжджає з батьками на Вінниччину — спочатку до м. Іллінців, потім до Вінниці, де закінчив середню школу № 8 (1985) і вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Навчання перервала служба у війську. Вищу освіту отримав у 1992 р. У трудовій кар'єрі — досвід на посаді голови товариства «Укрбуд», директора ПМК-28, юриста-правознавця, приватного підприємця.
Завзято займається громадською і правозахисною діяльністю. Являючись активістом товариства «Просвіта», налагодив творчі зв'язки з об'єднанням українців у Польщі, зокрема у Перемишлі. Один з ініціаторів спорудження у Вінниці пам'ятника поетові-землякові Василеві Стусу. Певний час був відповідальним секретарем Вінницької організації НСПУ. Активно працює у Конгресі української інтелігенції Вінниччини, в обласному літературно-мистецькому об'єднанні ім. Василя Стуса.[2]
Літературна діяльність
Писати почав у шкільні роки. Дебютував в альманасі «Вітрила» (1987) та обласній пресі. Оповідання, нариси, повісті друкувалися у періодиці. Серед першодруків — публікації у вінницькій «молодіжці» «Комсомольське плем'я», львівській «районці» «Радянське Прикарпаття» (м. Старий Самбір), в альманахах «Подільська пектораль», «17 вересня», «Немирівські мелодії». Окремими виданнями вийшли книги прози:
- «Середина літа, судний день» (1989);
- «Рухома мішень» (1991);
- «Любов у стилі ретро» (2004);
|
- «Тільки мертві діти народжуються без крику» (2005);
- «Діана повертається з полювання» (2005).
|
Премії і нагороди
Примітки
Джерела і література
Посилання