Князівство Лукки і Пйомбіно

Князівство Лукки і Пйомбіно італ. Principato di Lucca e Piombino Князівство ↓ 1805 – 1814 Прапор Герб Столиця Лукка Мова(и) італійська, французька Форма правління монархія Династія Бонапарти Принцеса  - 1805-1809 Еліза Бонапарт Валюта французький франк Історія  - Створено 23 червня 1805  - Ліквідовано 3 березня 1814 Попередник Наступник Лукканська республіка Князівство Пйомбіно Герцогство Масси і Каррари Велике герцогство Тосканське Сьогодні є частиною  Італія Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Князівство Лукки і Пйомбіно

Князівство Лукки і Пйомбіно (фр. Principauté de Lucques et Piombino, італ. Principato di Lucca e Piombino)) — історична держава, що існувала у центральній Італії у періоду Наполеонівських війн.

Історія

Князівство Лукки і Пйомбіно було створено Наполеоном 23 червня 1805 року для сестри Елізи та її чоловіка Фелікса Паскаля Баччіокі шляхом анексії князівства Пйомбіно Лукканською республікою, перетвореної на монархію[1]. 22 червня 1805 Наполеон написав конституцію нової держави, створив Державну раду і Законодавчий сенат. Грошовою одиницею князівства став французький франк.

Еліза Бонапарт

14 липня 1805 року відбулася коронація Елізи Бонапарт та Феліче Бачіокі. Чоловік Елізи корсиканець Феліче Бачіокі ніякої ролі в управлінні державою не відіграв.

Столицею князівства стало місто Лукка. Старий Громадський палац став князівським. У 1806 році палацу збудували новий фасад.

Еліза Бонапарт займалася адміністративною діяльністю. У Луцці були розпущені релігійні об'єднання і конфісковані церковні фонди, засновані нові навчальні заклади, як для чоловіків, так і для жінок, відкрита публічна бібліотека, відкрита нова лікарня, розпочато будівництво акведука, нових доріг. Була проведена кримінальна реформа.

Успішно розвивалася торгівля і сільське господарство, влаштовані плантації тутових дерев і відкрита Школа шовку.

Еліза Бонапарт протегувала мистецтвам, одним з її протеже був великий композитор Нікколо Паганіні. Була відкрита Академія красних мистецтв (фр. Académie des Beaux-Arts).

У 1806 році до князівства було приєднано герцогство Маси і Каррари.

3 березня 1809 Еліза стала великою герцогинею Тосканською, і таким чином князівство Лукка і Пйомбіно перестало бути окремою державою і увійшло до складу Великого герцогства Тосканського.

13 березня 1814 року Еліза, на 9-му місяці вагітності, була змушена тікати з Лукки, так як місто було захоплене англо-австрійською армією під командуванням лорда Вільяма Кавендіш-Бентінка.

У 1814 році, після розгрому Наполеона, було створено Лукканське герцогство, трон якого посіла Марія-Луїза, острів Ельба був переданий в управління відправленому у вигнання Наполеону, а Пйомбіно стало частиною Великого герцогства Тосканського.

Примітки

1. Автократії та автократи як побічний ефект імперської політики великих держав^[недоступне посилання]

Посилання

• Написана Наполеоном конституція князівства (італ) [Архівовано 21 Жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Портал «Італія»   Портал «Історія»