Книш Зиновій Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Книш.
Книш Зиновій Михайлович
Народився16 червня 1906(1906-06-16)
Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер14 листопада 1999(1999-11-14) (93 роки)
Торонто, Канада
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, журналіст
Галузьжурналістика[1][1], публіцистика[1][1], історія[1][1] і translations from Esperantod[1][1]
Alma materЛьвівський університет
Знання мовукраїнська[1][1] і есперанто[1][1]
ПартіяОУН
БатькоМихайло
МатиСерафима Кузьма
У шлюбі зІрина Шкварко
ДітиЮрій Дмитро
НагородиШевченківська медаль

Зино́вій Миха́йлович Книш (Псевдонім: Богдан Михайлюк; 16 червня 1906, Коломия — 14 листопада 1999, Торонто, Канада) — український політичний діяч, журналіст, історик, перекладач з есперанто[2].

Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.[3]

Життєпис

Нарада у Празі, червень 1930. Зліва направо: Зенон Пеленський, Осип Бойдуник, Осип Рев'юк, Юліан Головінський, Омелян Сеник, Євген Коновалець, Леонід Костарів, Зиновій Книш

Народився в Коломиї в родині вчителів. Здобув освіту в початковій народній школі імені Тараса Шевченка та українській гімназії в Коломиї. Успішно завершив студії у Львівському університеті і 1929 року здобув ступінь магістра, а 1930 — доктора права та політичних наук.

Брав активну участь в українському суспільному житті. Від 1924 року — член Окружної команди Української військової організації (УВО) у Коломиї, згодом — член Бойової референтури (псевдоніми Ренс, Голіят, Ю. Мохнацький).

1929 року був заарештований польською поліцією і три місяці провів у в'язниці. 1930 призначений бойовим референтом Крайової Команди УВО. Брав участь у роботі першої конференції ОУН на західноукраїнських землях 24–25 лютого 1930 року, де була створена Крайова Екзекутива ОУН, у червні 1930 в Празі — в роботі конференції Проводу українських націоналістів (ПУН) з представниками Крайової Екзекутиви ОУН і Крайової Команди УВО, на якій обговорювалося розмежування завдань ОУН і УВО.

У листопаді 1931 року вдруге був заарештований і засуджений до 8 років тюрми за приналежність до УВО.

У червні 1936 року звільнений по амністії. Працював секретарем дирекції «Центросоюзу» у Львові. В липні 1939-го знову заарештований. Вийшов на свободу після окупації Польщі у вересні 1939.

Після розколу ОУН став на боці Андрія Мельника. Від 1940 року — член Проводу і секретаріату ПУН (Краків), брав безпосередню участь в організації Похідних груп ОУН. У 1940—1941 роках — начальник канцелярії Українського центрального комітету (УЦК), у 1941—1942 — секретар дирекції «Народної торгівлі» (Львів), посадник повітів у Калуші (1942), Золочеві (1943—1944).

Від травня 1944 року — в Австрії, від 1946 — у Франції. Був провідником ОУН у Західній Європі, секретарем світського відділу греко-католицької місії для українців Західної Європи і створеної при ній Суспільної служби.

Від 1949 року — у Канаді. Обіймав посади першого заступника Голови ПУН і генерального судді ОУН.

Твори

Джерела та література

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Монолатій Іван (д-р філософії). Коломийська статистика, «ґречні» коломийці та міські влади за цісарщини. Портал Коломия. Архів оригіналу за 10 Листопада 2010. Процитовано 19 Вересня 2010.
  3. ↑ Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.