Кліп-кришкаКліп-кри́шка — тип кришки з кліп-кріпленням. Сама кришка прикріплена до виготовленого з дроту важеля перемикання. За допомогою важеля проводять закривання або відкривання пляшки. Кришки, як правило, зроблені з порцеляни, а ущільнення для герметизації виконане у вигляді гумового кільця. Такі типи кришок використовують, в основному, для герметизації пляшок, вміст яких перебуває під тиском діоксиду вуглецю. Відкривання і закривання здійснюється вручну, і не вимагає ніяких допоміжних пристроїв (наприклад, відкривачки для пляшок). ІсторіяДо винайдення кліп-кришок пляшки, зазвичай, закупорювалися корками, які вимагали застосування спеціальних пристосувань для відкорковування, що створювало незручності для користувачів. Попередниками кліп-кришок були кришки із «защібками» типів "Bail" або "Kilner", винайдені у 1859-му. Їх конструкції могли відрізнятися в залежності від того, яку тару закривали ці кришки – пляшки, банки, каністри, ящики чи коробки. Перший патент на кліп-кришку для пляшок було видано Чарльзу Квіллфельду у США від 30 листопада 1874 за номером 158406.[1] У Німеччині у 1877-му році Карлом Дитріхом[2] була винайдена і розроблена кліп-кришка, виробництво якої було налагоджене на заснованому Миколою Фріцнером заводі. [3][4] Цей тип кришок був домінантним для закупорювання газованих напоїв аж до винайдення кроненпробки у 1892 році. Галерея
Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia