Клод Дофен народився 19 серпня 1903 року у Франції в містечку Корбей-Ессонн департаменту Ессонн в 30-ти км на південь від Парижа. Його батько був відомим французьким поетом, що писав під псевдонімом Франк-Ноен[fr] (справжнє ім'я — Моріс Етьєн Легран). Брат Клода Дофена — Жан Ноен (1900—1981) — був ведучим на радіо та телебаченні.
Освіту здобув у Парижі, спочатку в школі «Fenelon» та в ліцеї «Кондорсе». Потім отримав диплом паризького Ліцею «Louis de Grand» за фахом «література і філософія».
Починав як художник-декоратор у театрі «Одеон». Випадок надав Клоду Дефону можливість стати актором, коли потрібно було підмінити хворого актора, і Клод за дві години зумів вивчити роль блискуче її зіграв. Це притягнуло увагу відомого французького драматурга і продюсера Трістана Бернара, і він запросив актора-початківця на головну роль в наступній своїй п'єсі «Фортуна», яку через рік, у 1931 році, адаптували для кіноекрану.
Під час Другої світової війни Клод Дофен був членом руху «Опір». Служив у французькій і союзницькій арміях, був лейтенантом французької танкової частини. Тільки-но закінчивши у 1942 році зйомки у фільмі «Прекрасна пригода», Дофен примчав до Ніцци, щоб сісти на британський підводний човен і відплисти на ньому до Англії[1]. У Лондоні служив офіцером зв'язку, після чого приєднався до Визвольної армії Шарля де Голля.
Кар'єра
Мешкаючи у Лондоні, Клод Дофен швидко вивчив англійську мову, працював офіцером-парламентером між французьким генералом Леклерком та американським генералом Паттоном. Після війни багато грав у Нью-Йорку, на Бродвейській театральній сцені. Потім повернувся до Парижу і залишився працювати у Франції.
Клод Дофен — автор книги «Останні тромбони» (фр.Les Derniers Trombones) — книги, присвяченої останнім великим акторам Франції, а також про забавні історії, що траплялося з ним під час зйомок фільму Етторе Скола «Найпрекрасніший вечір в моєму житті» (1972), де він грав разом з такими майстрами, як Мішель Симон, П'єр Брассер та Шарль Ванель.
Клод Дофен знявся за свою довгу кар'єру (з 1930 по 1978 роки) у понад 130-ти фільмах. Займався й озвучуванням іноземних фільмів. Зокрема, його голосом говорить у французькій версії багатьох фільмів, у тому числі «Пекельна вежа», американський актор Фред Астер, або Джон Марлі — Джек Волтц, у фільмі «Хрещений батько».
Клод Дофен був одружений тричі, у тому числі на акторці Марії Мобан (з 1953 по 1955 роки). Їх син — Жан-Клод Дофен[fr] (нар. 16.03.1948) — теж став актором. У 1955 році Дофен одружився з американською акторкою Нормою Еберхард[en][2]. Пара проводила свій час між Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком та містечком Оушен Тауншіп у штаті Нью-Джерсі[2][3] They remained together until Dauphin's death in Paris in 1978.[2]. Вони залишалися разом аж до самої смерті актора у 1978 році.
У 1958 році від стосунків з американською акторкою Рудою Мішелль у Клода Дофена у Нью-Йорку народилася донька, що згодом теж стала акторкою, — Антонія Дофен.
