Клишки

село Клишки
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Шосткинський район
Тер. громада	Шосткинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA59100170160057495
Основні дані
Населення	2243
Поштовий індекс	41145
Телефонний код	+380 5449
Географічні дані
Географічні координати	51°46′10″ пн. ш. 33°17′54″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	134 м
Водойми	річка Осота
Місцева влада
Адреса ради	41145, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Клишки, вул. Бойко, 1
Карта
Клишки
Клишки
Мапа
Клишки у Вікісховищі

Клишки — село в Україні, у Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення близько 3 тис. чоловік. Колишній орган місцевого самоврядування — Клишківська сільська рада, до якої також входили Заболотне, Київське, Солотвине, Великий Ліс, Холодівщина.

Географія

Село Клишки розташоване на території Новгород-Сіверського Полісся. Географічні координати — 510 44 пн.ш; 390 сх.дв. Село розкинулось на р. Осота, розташоване за 18 км від Шостки та за 12.5 км від залізничної станції «Терещенська».

Вище за течією річки Осота на відстані 1 км розташоване село Масиків, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Чапліївка. На річці кілька загат. До села примикають лісові масиви - Земське урочище та Ошмань.

Клімат — континентальний: зима — відносно холодна, літо — тепле.

Річка Осота, на якій розташоване село, є лівою притокою Десни. Довжина — 35 км, ширина — 5 м. Ґрунти — дерново-підзолисті. Село Клишки — це низовина, з ерозійними розчленуваннями. Із корисних копалин тут є торф, глина, крейда.

Урочища біля села: Боганове, Велика Левада, В'юнище, Велике Болото, Великий Ліс, Дідовщина, Дубове болото, Дубина, Дудареви хутори, Дунаєць, Заболоття, Заруддя, Ліси і сінокоси, Лисі Гори, Марвин хутір, Мисиків хутір, Осотище, Осьманська зміна, Попове, П'явкин хутір, Свинарей Макухино, Скорик, Уланів Лан, Чепліївська зміна, Фадіївщина, Харківське.[1]

Символіка

На гербі зображений жовтий церковний дзвін з козацьким хрестом. Дзвін вказує на слово скликати (кликати) і веде нас до назви села (герб є напівпромовистий). Дзвін це також кам'яна Покровська церква, що існувала в селі і мала 8 дзвонів, найбільший з них важив 106 пудів. Козацький хрест вказує, що село козацьке. Білі кишені вказують на корисні копалини, в тому числі поклади крейди, а також це вапно, яке використовують для побілки дерев, що вказує на красу населеного пункту. Синій колір - річка Осота.

Історія

Недалеко від села знайдені знаряддя праці часу бронзи.

За літописом і розповідями старожилів воно існувало, коли був заснований Новгород-Сіверський монастир (1061 р.) Назва села походить від «Клички»: раніше по річці Осота, на берегах якої розкинулось село, чоловіки переплавляли ліс, по ній плавали кораблі, а жінки ввечері кликали чоловіків додому. Тому село назвали Клички, що перейшло в Клишки.

Є й друга версія походження назви. На початку XVII ст. Польща посилила агресію на Росію, а в 1618 р. захопила Чернігово-Сіверщину. На загарбаних землях шляхта здійснювала жорстку політику щодо місцевого населення. 1630 р. засновник Кролевця (1625 р.) поляк Вишля послав людей розширити поселення. Найвпливовішим серед цих посланців був Клишко, на честь якого і назвали нове поселення.

Назва с. Клишки містить найхарактерніший литовський наросток –шки і пов'язана також з литовським запозиченням клиша «людини, що, йдучи, зачіпає ногою за ногу в кісточках», а також пол. діал. ktysza знев. «нога», ktyszun «той, що незграбно ходить» і лит. с. Klišiai: = klìšis, -ė «клишоногий», klišinėti «тягтися, брести».[2]

Першою вулицею стала вулиця Старинці, назва якої перейшла на Кірова, яку в народі називають Ковбасівка або Палестина. У роки Національно-Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворилися ще три вулиці: Слобідка, Пещанівка, Патлахівка. У 1689 р. село було передано у володіння українському сотнику Петру Михайловичу Забілі.

1717 р. побудовано дерев'яну церкву, а в 1820 — кам'яну Покровську церкву, що мала 8 дзвонів, найбільший з них важив 106 пудів. За переказом, заради міцності церковної споруди, селяни кидали у ями, де гасили вапно, великих биків й очікували поки вони розчиняться. А для клейкості розчину добавляли в нього білки курячих яєць.[3] В роки радянізації вона була зруйнована.

На р. Осота були 4 млини, 2 крупорушки, 2 олійниці, цегляний завод. Під час капіталізації поміщик Бугаєвський збудував у селі винокурний завод, Скляренко — крохмальний завод. Наприкінці XIX ст.. заводи було продано, а в роки революції вони взагалі були зруйновані.

1890 р. відкривається початкова школа, де навчалися 34 хлопці і 2 дівчинки. У 1983 р. побудовано нову двоповерхову школу.

Найбільшого розвитку село досягло на початку XX ст. На території села існували три колгоспи: «Перемога», «Октябрь», «Шевченко» (з 80-х років радгосп), що зараз стали приватними сільськогосподарськими підприємствами «Онікс» та «Озон». В роки другої світової війни очолювала рільничу бригаду Герой Соціалістичної праці Ступак Неоніла Захарівна

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2569 осіб, з яких 1093 чоловіки та 1476 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2211 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова	Відсоток
українська	95,32 %
російська	4,55 %
молдовська	0,04 %
німецька	0,04 %

Економіка

• Фермерське господарство «Озон» — займається селекцією корів для роботизованого доїння.[7] Наразі в господарстві — 150 голів дійного стада та 80 телиць. Тут утримують корів порід голштинська та джерсейська, з них чистокровних — 15 %. Починаючи з 2012 року, на фермі щорічно оновлюють 50 % поголів'я. Для доїння господарство використовує роботів. Молоко з ферми закуповує Новгород-Сіверський сирзавод.

Сьогодення

Сьогодні Клишки — одне з найбільших сіл України, з високим рівнем економічного та культурного розвитку.

Для села характерна демографічна проблема, що й досі не вирішується.

У селі діє Клишківський НВК ЗОШ I—III ст. — ДНЗ, де навчається 210 учнів, бібліотеки (шкільна й сільська), відділення зв'язку, двоповерхова лікарня, магазини та заклади для відпочинку, дитячий садок, що працює від школи, Православна Покровська церква (МП), будинок культури.

Відомі люди

• Ващенко Пилип Григорович — український повстанець, що діяв на Сіверщині проти комуністів.
• Дудар Іван Петрович — художник декоративного ткацтва. Заслужений художник України (2001). Працював головним художником на Кролевецькій фабриці «Художнє ткацтво». Використовував традиції кролевецького перебірного ткацтва, творчо переосмислюючи давні форми, надаючи їм нового змісту.
• Ковтун Олександр Григорович (1985—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[8].
• Любимський Роман Сергійович — український військовик, учасник російсько-української війни[9].
• Мілютін Олександр Анатолійович (1968—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Пам'ятки

Неподалік від села, за 12 км на північний захід, розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Великий бір», де зберігається до 200 різновидів хвой. Флора і фауна села біднішає, однак рослинний і тваринний світ ще досить різноманітний.

Цікаві факти

• Куток Пендюрівка демонструє слід албанського впливу в топонімії Сіверщини (алб. pendё ‘гребля’), як і сусіднє село ЛУШНики (Lushinjё ‘приморський район Албанії).[10]
• У 1974 р. на місці кам’яної Покровської церкви спорудили Меморіал радянським воїнам, які загинули при визволенні Клишок та усім клишківцям, які загинули в роки Другої Світової війни. Селяни кажуть, що меморіал мироточить, тобто на зворотній стороні постаменту з солдатом виступає пляма у вигляді розп’яття, не від того, що десь там зверху затікає вода, а тому, що постамент стоїть на олтарі, тобто на найсвятішому місці Покровської церкви, розірваної вибухівкою у 1955 р. Як не зафарбовують пляму-розпяття, а вона все одно виступає.[3]

Примітки

1. План Клишківських урочищ 1865 р.
2. Історія, походження назв міст, сіл і річок Чернігівщини та Сіверщини
3. Кириєвський В'ячеслав. Десять церков Воронізької сотні в селах: Клишки, Чепліївка, Лушники, Собич, Пирогівка, Богданівка, Ображіївка, Локотки, Миронівка, Макове
4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
6. Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
7. Сумська ферма займається селекцією корів для роботизованого доїння. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 17 лютого 2018.
8. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 5 травня 2019.
9. У Шосткинській громаді попрощалися із 25-річним захисником Романом Любимським. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 28 серпня 2024.
10. Алани на Сіверщині: Ходуня, Вовна, Олтар

Посилання

• Фото с. Клишки [Архівовано 2 вересня 2016 у Wayback Machine.]