Кезгайло Волімонтович
Кезгайло Волімонтович (у хрещенні Михайло; лит. Mykolas Kęsgaila Valimantaitis; бл. 1380 — бл. 1450) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, син Волімонта Бушковича, основоположник магнатського роду Кезгайлів. Обіймав посади старости вількомирського (1410), жемайтійського (1412—1432, 1440—1441, 1442—1448) та каштеляна віленського (1445—1448). БіографіяБув третім сином Волімонта Бушковича. Вперше згаданий 1401 року серед підписантів Віленсько-Радомської унії. Був активним прихильником великого князя Вітовта, за що у 1410 отримав Жемайтійське староство. Підтримував християнізацію жемайтів, брав участь у придушенні їхнього повстання 1418 року. Після смерті Вітовта разом з братами підтримав нового великого князя литовського, Свидригайла, був в числі найбільш відданих його прихильників. Після державного перевороту в 1432 році та приходу до влади Сигізмунда Кейстутовича, брати Кезгайла потрапили в опалу та були ув'язнені. Того ж року Євнут, Румбольд, Гедигерд та Шедібор Волімонтовичі були страчені, в той час як Кезгайлу вдалось зберегти життя та маєтності, можливо завдяки протекції свого зятя, Яна Гаштовта. Підтримував нового великого князя Казимира Ягеллончика після вбивства Сигізмунда в 1440 році. Також отримав назад відібране Сигізмундом Жемайтійське староство. Володів часткою Деволтви, Солів та Свядості; отримав від Вітовта Крожі, Плоцеле, та інші маєтності в Жемайтії. Сім'я та дітиВід імені свого предка потомки Кезгайла писались Кезгайловичами або Кезгайлами. Дружину Кезгайла звали Гелена, її походження невідоме. Діти від неї:
Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia