Каїд ібн Хаммад

Каїд ібн Хаммад
араб. القايد بن حماد
Помер	1054
Посада	Hammadid sultan^d
Конфесія	іслам
Рід	Хаммадіди
Батько	Хаммад ібн Булуггін
Брати, сестри	Yusuf ibn Hammad^d, Ouighlan ibn Hammad^d, Muhammad ibn Hammad^d і Alnas ibn Hammad^d
Діти	Мухсін ібн Каїд

Каїд ібн Хаммад ібн Булуггін (араб. قائد بن حماد بن بلوجين; д/н — 1054) — 2-й султан держави Хаммадідів у 1028—1054 роках.

Життєпис

Син еміра Хаммада ібн Білуггіна. Про молоді роки відомостей обмаль. 1028 року після смерті батька успадкував владу. Призначив брата Юсуфа намісником в Алжирі, іншого брата — Углана — намісником Хамзи.

Спочатку зберігав політику попередника щодо стосунків із сусідами, зосередивши на розбудові міст. Підтримував розвиток землеробства. Сприяв торгівлі, особливо з державами внутрішньої долини Нігера.

1038 року зазнав нападу з боку Хамами ібн аль-Муїзза, еміра Фесу. Відбив напад, після чого перейшов у наступ. Каїд ібн Хаммада захопив Фес, поваливши Хамаму. В результаті розширив кордони майже до атлантичного узбережжя. Втім у 1040 року зазнав нападу з боку Аль-Муїзза ібн Бадіса, еміра зірідів, який взяв в облогу столицю Хаммадидів — Бені-Хаммад. Втім Каїду вдалося відбити напад. В свою чергу вдерся до Іфрикії, але без особливого успіху. Зрештою 1042 року уклав мирний договір з Зірідами. разом з тим втратив Фес.

1048 року, коли зірідський емір аль-Муїзз ібн Бадіс оголосив про вірність Аббасидам, Каїд перейшов на бік Фатімідів, отримавши від халіфа Мустансира титул Шараф аль-Даула (Слуга держави). В подальшому підтримав вторгнення бедуїнських племен Бану-хілаль і Бану-сулайм, які відправив Мустансир проти зірідів. Активно розширив володіння на схід за рахунок аль-Муїзза ібн Бадіса, здобувши Константіну, встановивши зверхність на емірами Суса і Туніса, що стали незалежними від Зірідів.

Помер 1045 року. Йому спадкував Мухсін.

Джерела

• Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord. Des origines à 1830, Paris, Payot, coll. " Grande bibliothèque Payot ", 1994 (1re éd. 1931) (ISBN 978-2-228-88789-2),, p. 410—412
• Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Paris, PUF, coll., 2004, 1040 p. (ISBN 978-2-13-054536-1)