Катеринодарський відділ

Катеринодарський відділ
Дата створення / заснування	1869
Офіційна назва	рос. Екатеринодарский уезд рос. Екатеринодарский отдел (1888) рос. Краснодарский отдел (7 грудня 1920)
Країна	Російська імперія
Столиця	Краснодар
Адміністративна одиниця	Кубанська область Кубано-Чорноморська область
Кількість населення	245 173 осіб
Час/дата закінчення	2 червня 1924
Час/дата припинення існування	2 червня 1924
Площа	6 989 413 530 квадратний метр

Катеринодарський (Краснодарський) відділ — адміністративна одиниця у складі Кубанської області Російської імперії та Кубано-Чорноморської області РРФСР, що існувала в 1869 — 1924 роках. Адміністративний центр — місто Катеринодар.

Географія

Катеринодар. Вид на місто з південного боку. 1900-ті роки

За площею Катеринодарський відділ був найменшим із відділів Кубанської області та займав територію 8 346,5[1] верст² (9 498,3 кв.км). Межував на південь із Чорноморською губернією. Річка Кубань ділила відділ на північну та південну частини. Північна частина, так зване «Чорномор'я», була зайнята великими козацькими станицями, що здебільшого розвинулися з колишніх «куренів» Чорноморського козачого війська; у південній частині, ближче до Катеринодару, на рівнині, були розташовані гірські селища (аули), а далі, в передгір'ях, також козацькі станиці та небагато селищ корінних жителів інших станів. Північна частина відділу і рівнина по лівому березі Кубані мала степовий характер і родючий чорноземний ґрунт. Південна частина, по верхів'ям лівих приток Кубані, Афіпса, Псекупса і Апчаса, являла собою горбку поверхню, що підвищується на південь, порізану ярами і балками і зарослу здебільшого дрібною лісовою порослю.

Сучасний стан

На території колишнього Катеринодарського відділу Кубанської області зараз розташовуються території міст Краснодар і Гарячий Ключ, Сєверський і Дінський райони Краснодарського краю, Тахтамукайський і Теучезький райони Адигеї, а також частина Бєлорєченського, Красноармійського, Усть-Лабінського району.

Історія

• Утворений до 1816 року як Катеринодарський повіт.[2]
• 27 січня 1876 року частина території повіту була виділена у новостворені Закубанські та Кавказькі повіти.
• З 1888 — Катеринодарський відділ.
• Після встановлення Радянської влади на Кубані у березні 1920 року Катеринодарський відділ увійшов до складу новоствореної Кубано-Чорноморської області.
• 7 грудня 1920 року місто Катеринодар було перейменовано на Краснодар, а Катеринодарський відділ — на Краснодарський.
• 27 липня 1922 року рахунок частини території Краснодарського і Майкопського відділів, населеної адигейцями, було створено Черкеська (Адигейська) автономна область із центром у місті Краснодар.
• 2 червня 1924 року було ліквідовано Кубано-Чорноморська область і всі відділи, що входили до неї. Більшість території Краснодарського відділу увійшла до складу Кубанського округу Південно-Східної області.

Адміністративний устрій

У 1913 році до складу відділу входило 5 волосних правлінь, 31 станиць, 10 аульних правлень і 3 хутори[3]:

• Волосні правління :
  • Безіменне — ,(1914)
  • Біле -, (1914)
  • Миколаївське -, (1914)
  • Львівсько-Товариська — село Львівсько-Товариська,
  • Ново-Севастопольська -, (1914)
  • Преображенська -, (1914)
  • Григорівська — слобода Григорівська,
  • Усть-Лабінське — слобода Усть-Лабінська,
  • Шабано-Тхамахинське — село Шабанівське .
• Станиці :

Азовська, Бакинська, Бейсугська, Васюринська, Воронезька, Георгія Афіпська, Дербентська , Дінська, Єлизаветинська, Ільська, Калузька,

Кирпільська, Ключова Кутаїська, Ладозька, Мартанська, Мар'янська, Нововеличковська, Новодмитріївська, Новотитарівська, Пашківська, Пензенська,

Роздільна, Саратовська, Сєверська, Смоленська, Ставропольська, Старокорсунська, Суздальська, Усть-Лабінська, Чорноморська,

• Аульні правління :
  • Бжегокаївське — аул Новий Бжегокай,
  • Вочепшієвське — аул Пчегатлукай,
  • Габукаївське — аул Габукай,
  • Джиджихабльське — аул Джиджихабль,
  • Лакшукаївське — аул Лакшукай,
  • Понежукаївське — аул Понежукай,
  • Тохтомукаївське — аул Тохтомукай,
  • Шабанохабльське — аул Шабанохабль,
  • Шапсугське — аул Панахес,
  • Шенджійське — аул Шенджій,
• Хутори :
  • Азовський,
  • Мар'янський,
  • Смоленський.

У 1914 році у відділі було

Станиці

• Восточна,
• Кріпосна,
• Рязанська,
• Убінська.

Аули

• Адамій,
• Ассоколай,
• Афіпсип Адигея,
• Бжегокай Старий,
• Вочепший,
• Гатлукай,
• Казанукай,
• Козет,
• Кунчукохабль,
• Несшукай 1,
• Несшукай 2,
• Нечерзий,
• Псейтук,
• Пшекуй-Хабль,
• Тауй-Хабл ,
• Тлюстен-Хабль,
• Тугургой,
• Хатукаївське — Хатукай,
• Хаштук,
• Шаганчерій-Хабль,
• Едепсукай 1,
• Едепсукай 2.

Станом на 26 січня 1923 року до складу відділу входили місто Краснодар та 27 волостей:

Бейсугська, Брюховецька, Васюринська, Висєлківська, Георгієафіпська, Гарячеключівська, Дінська, Єлизаветинська, Ільська,

Кирпільська, Коренівська, Ладозька, Мартанська, Мар'янська, Медведівська, Некрасовська, Нововеличковська, Новотитарівська,

Пашківська, Пластуновська, Платніровська, Саратовська, Сєверська, Смоленська, Старокорсунська, Тимашевська, Усть-Лабінська.

Населені пункти

Найбільші населені пункти (населення[1], кінець XIX століття):

• м. Катеринодар (65 606)
• ст-ця Пашківська (11 237)
• ст-ця Дінська (10 000)
• ст-ця Старокорсунська (8 000)
• ст-ця Новотитарівська (7 896)
• ст-ця Пластуновська (7525)
• ст-ца Ладозька (6 118)
• ст-ця Васюрінська (5 710)
• ст-ця Усть-Лабінська (5423)
• ст-ця Рязанська (5 067)
• ст-ця Сєверська (3737)
• ст-ця Воронезька (3 246)
• ст-ця Калузька (2 236)

Населення

Національний склад відділу в 1897 році :

Національність	Чисельність[4] , осіб	Частка від усього населення, %
українці	126 941	51,8
великороси	83 751	34,2
черкеси та адигейці	19 851	8,1
греки	3476	1,4
вірмени	2 807	1,1
інші	8 336	3,4
Разом:	245 173	100,00

Розподіл населення за статевою ознакою[4]:

• чоловіки — 125 832 (51,3 %)
• жінки — 119 341 (48,7 %)

Економіка

Головне заняття жителів — землеробство, яким займалося 86 % від населення. Під посіви розчинялося понад 262 000 га. Значно було розвинене виноградарство та садівництво: під виноградниками 608 га, під садами — 969 га. Бджільництво — 1 151 пасіка з 37 200 вуликів; збиралося до 5000 пудів меду та до 500 пудів воску. Скотарство: коней — 66635, рогатої худоби — 138292, овець і кіз — 3020488, свиней — 503301, буйволів — 13099, ослів і мулів — 1489.

Фабрик та заводів було 413.

Освіта та охорона здоров'я

У всіх станицях та великих козацьких хуторах були училища міністерства народної освіти; у значних станицях — двокласні училища. Військові лікарні — в Катеринодарі, у станиці Ладозькій та у містечку Гарячий ключ (Псекупська). Окрім Катеринодару, поштово-телеграфні установи знаходилися також у станицях Усть-Лабінській та Ладозькій.

Посилання

1. Екатеринодарский отдел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
2. Метрические книги Екатеринодарского уезда за 1816 год http://fonds.stavarhiv.ru/index.php?act=unit&fund=459&opis=10000063885&unit=10001012881
3. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913. Архівовано з джерела 16 червня 2017
4. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 30 листопада 2009.

Література

• Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793—1985 гг.) / Сост.: А. С. Азаренкова, И. Ю. Бондарь, Н.С. Вертышева. — Краснодар : Краснодарское кн. изд-во, 1986. — 394 с.

Веб-посилання

• Екатеринодарский отдел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Карта Екатеринодарского отдела