Карпатит

Карпатит
Карпатит з округу Сан-Беніто, штат Каліфорнія.
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)^[d][1]
IMA-номер	IMA1971 s.p.
Абревіатура	Cpa[2]
Хімічна формула	C₂₄H₁₂
Клас мінералу	Органічні мінерали
Nickel-Strunz 10	10.BA.30
Dana 8	50.3.7.1
Генезис	низькотемпературний гідротермальний процес[3][4]
Ідентифікація
Колір	світло-жовтий, жовтий, жовто-коричневий[5]
Форма кристалів	голчаста, волокниста в агрегатах[6]
Сингонія	моноклінна сингонія
Просторова група	P21/a[3]
Спайність	досконала вздовж [001], [100] і [201][5][6]
Твердість	1,5[5]
Блиск	в агрегатах шовковистий, або скляний, алмазний[5]
Прозорість	прозорий-напівпрозорий[5]
Колір риси	світло-жовтий
Густина	1,35-1,4 г/см^3 (експериментальна), 1,29 г/см^3 (теоретична)[5]
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	nα = 1,760 - 1,780 nβ = 1,977 - 1,982 nγ = 2,050 - 2,150[5][6]
Подвійне променезаломлення	δ = 0,290 - 0,370
Кут/Дисперсія оптичних осей	сильна[5][6]
Інші характеристики
Плавкість	Тпл = 432,8°C[3]
Названо на честь	Карпати[7]
Особливі характеристики	синя чи зелена люмінесценція[6][8]
Карпатит у Вікісховищі

Карпатит (англ. carpathite, karpatite) — рідкісний органічний мінерал, що складається з поліциклічного ароматичного вуглеводню — коронену^[en] (C₂₄H₁₂).

Історія дослідження

Вперше мінерал був знайдений професором кафедри мінералогії ЛНУ ім. І. Франка, Є. К. Лазаренком, на Закарпатті (Оленьово)[9]. Він був вивчений і описаний у 1955 році як новий мінерал професором кафедри кристалографії Г. Л. Піотровським. Мінерал названий на честь Карпат[10].

У 1967 році, не знаючи про публікацію Г. Л. Піотровського, Джозеф Мердок описав зразок цього мінералу з району Пік Пікачо^[en] в окрузі Сан-Беніто, штат Каліфорнія, і назвав його "пендлетоніт" (англ. pendletonite) на честь Нормана Пендлетона, який першим запідозрив, що досліджуваний мінерал не є валентинітом[11]. Мінерал був ідентифікований як коронен спираючись на результати аналізу хімічного складу, температури плавлення та УФ-спектроскопії[12]. Мас-спектрометрія вказала на високу чистоту мінералу, мала кількість домішок (1,4 %) була ідентифікована як метил-похідна коронену[13].

Кристалічна структура мінералу з просторовою групою симетрії P2₁/a була встановлена Такуя Ечіґо у 2007 році[3].

Кристалічна структура карпатиту. Атоми гідрогену — білі, карбону — сірі. Червоні лінії — межі елементарної кристалічної комірки.

Опис

Молекули коронену у карпатиті пласкі і належать двом групам з орієнтацією близькою до перпендикулярної. Молекули в межах однієї групи паралельні та частково зміщені одна відносно іншої. Відстань між паралельними молекулами 3,46 Å[3].

Розмір окремих кристалів зазвичай до 1 см і не перевищує 4-5 см[6][9].

Люмінесценція карпатиту.

Співвідношення ізотопів карбону та морфологія відкладів свідчать про те, що карпатит сформувався з органічної речовини в океанічному осаді у гідротермальному процесі при температурах нижче 250 °C[3].

Мінерал випромінює синю люмінесценцію (максимум спектру люмінесценції відповідає 462 нм) під дією УФ-випромінювання. Однак при вирощуванні його кристалів в лабораторних умовах, матеріал випромінює зелений колір (максимум спектру люмінесценції — 502 нм) не зважаючи на однаковий хімічний склад та кристалічну структуру. Різниця кольору люмінесценції була пояснена різною текстурою матеріалів на нано-рівні[8].

Поширення

У місці відкриття мінералу в Україні, його знаходять в зоні контакту діориту та аргіліту, і асоціюють з ідріалітом (кертисит), аморфними органічними матеріалами, кальцитом, баритом, кварцом, кіноваром, метацинабаритом[14] та марказитом[4]. Мінерал зустрічається у кількох місцях Закарпаття (Оленівське і Вишківське рудні поля, рудопрояв Керецьке)[9].

Зустрічається також в Пряшівському краї Словаччини та на Камчатці[5].

У Каліфорнії карпатит зустрічається в жилах пов’язаних з кварцом і кіноваром, у кварцевій матриці. Кристали мають розмір до 10×1×1 мм[12].

Цікаві факти

У 2010 "Укрпошта" та Українське мінералогічне товариство створили блок марок "Мінерали України", що включав марки із зображенням карпатиту та деяких інших мінералів України (родоніту, сингеніту (калушит), бурштину, агату та лабрадору)[4].

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
   d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Echigo, Takuya; Kimata, Mitsuyoshi; Maruoka, Teruyuki (1 серпня 2007). Crystal-chemical and carbon-isotopic characteristics of karpatite (C24H12) from the Picacho Peak Area, San Benito County, California: Evidences for the hydrothermal formation. American Mineralogist (англ.). Т. 92, № 8-9. с. 1262—1269. doi:10.2138/am.2007.2509. ISSN 0003-004X. Процитовано 8 грудня 2020.
4. Мінерали України у дзеркалі філателії // Світогляд. — 2011. — Т. 6, вип. 3. — С. 76-79. Архівовано з джерела 24 лютого 2022. Процитовано 9 грудня 2020.
5. Carpathite. www.mindat.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
6. Karpatite in Handbook of Mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 серпня 2012. Процитовано 18 квітня 2010.
7. http://rruff.info/doclib/hom/carpathite.pdf
8. Potticary, Jason; Jensen, Torsten T.; Hall, Simon R. (29 серпня 2017). Nanostructural origin of blue fluorescence in the mineral karpatite. Scientific Reports (англ.). Т. 7, № 1. с. 9867. doi:10.1038/s41598-017-10261-w. ISSN 2045-2322. Процитовано 8 грудня 2020.
9. О.І., Матковський; П.М., Білоніжка; Г.Ю., Бойко; Д.К., Возняк; ін, Галабурда Ю. А. та (2003). Мінерали Українських Карпат. Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка. ISBN 978-966-613-141-9.
10. Пиотровский Г.Л. Карпатит — новый органический минерал из Закарпатья // Минерал. сб. Львов. геол. об-ва. — 1955. — Вип. 9. — С. 120-127.
11. Norman Pendleton. The Mineralogical Record (en.) . Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
12. Murdoch, Joseph (1 червня 1967). Pendletonite, a New Hydrocarbon Mineral from California. American Mineralogist (англ.). Т. 52, № 5-6. с. 611—616. ISSN 0003-004X. Процитовано 8 грудня 2020.
13. Blumer, Max (1 грудня 1975). Curtisite, idrialite and pendletonite, polycyclic aromatic hydrocarbon minerals: Their composition and origin. Chemical Geology (англ.). Т. 16, № 4. с. 245—256. doi:10.1016/0009-2541(75)90064-9. ISSN 0009-2541. Процитовано 8 грудня 2020.
14. Karpatite (PDF). RRUFF Project (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2020. Процитовано 09.12.2020.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карпатит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Карпатит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• (англ.) Crystallography Open Database — Carpathite, доступ до CIF^[en]-файлу
• (англ.) https://www.mindat.org/min-2162.html [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• (англ.) Carpathite in the Database of luminescent Minerals [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]
• (англ.) Carpathite on RRUFF
• (нім.) Mineralienatlas:Karpathit.

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»