Карнотит

Карнотит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Cnt[2]
Хімічна формула	K₂(UO₂)₂(VO₄)₂·3H₂O
Nickel-Strunz 10	4.HB.05
Dana 8	40.2a.28.1
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія[3]
Просторова група	просторова група P2₁/a^d[3]
Твердість	2
Колір риси	жовтий
Інші характеристики
Названо на честь	Марі-Адольф Карно
Карнотит у Вікісховищі

Карнотит, шахта Хеппі-Джек, штат Юта

Карнотит (рос. карнотит; англ. carnotite; нім. Karnotit m) — мінерал, водний уранованадат калію шаруватої будови.

Етимологія та історія

Карнотит вперше був виявлений у «Шахті Раджа» поблизу Уравана в окрузі Монтроуз (штат Колорадо) у США та описаний у 1899 році французьким хіміком Шарлем Фріделем (1832-1899) та французьким гірничим інженером і мінералогом Едуардом Куменжем (1828-1902), які назвали мінерал на честь французького гірничого інженера та хіміка Марі-Адольфа Карно (1839–1920).

Загальний опис

Хімічна формула: K₂(UO₂)₂[VO₄]₂·3H₂O.

Містить (%): K₂О — 10,44; UO₃ — 63,41; V₂O₅ –20,16; H₂O — 5,99.

Домішки Са, Ва, Mg, Cu, Pb.

Сингонія моноклінна.

Спайність досконала.

Густина 4,46,

Твердість 2,0—3,75.

Колір жовтийб зеленувато-жовтий.

Блиск матовий з шовковистим полиском.

Радіоактивний.

Руда урану й ванадію.

Вторинний мінерал урану та ванадію, який знаходиться переважно в осадових гірських породах, утворюється в зоні окиснення осадових родовищ. Знаходиться, зазвичай, у палеоканалах пісковика. Продукт зміни уранініту, монтрозеїту або давидиту.

Асоціація: тюямуніт, метатюямуніт, фольбортит, тангеїт, метаторберніт, россит, г'юетит, інші U–V оксиди, гіпс, барит.

Найбільші скупчення карнотиту відомі в районі плато Колорадо (США).

Крім того, відомий із сотень локацій у США (в штатах Колорадо, Юта, Нью-Мексико, Арізона), в Австралії (Північні території, родовища в Західній та Південній Австралії), у Ферганській долині (Киргизстан).

Карнотит в Україні зустрічається у альбітитах Українського щита[4]

Типові зразки: Університет Колорадо, Боулдер, Колорадо, 2218; Гарвардський університет, Кембридж, Массачусетс, США, 106253.

Основні методи вилучення з руд: радіометрична сепарація і гідрометалургійна переробка.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589
4. Fomin Yu.O., Demikhov Yu.M., Verkhovtsev V.G., Dudar T.V../ Geochemistry of Technogenesis 2 (2019) 106-118

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карнотит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Карнотит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Carnotite \ Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/carnotite.pdf
• Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 1043–1045.

Посилання

• Webmineral [Архівовано 11 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Univ. of Virginia
• Mineral Galleries
• Mindat.org [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»