У 16 років він виявив неабиякий поетичний талант, переклавши шведською мовою «Євангеличні думи про смерть» Давида фон Швайдніца. Протягом наступних років він написав декілька пісень, позначених впливом Улофа Даліна.
1757 року Бельман поступив на службу в Банк державних станів, та 1764 року залишив службу. 1765 року він влаштувався в Генеральну дирекцію митниць, де до 1770 року дослужився до чину штатного канцеляриста, але 1771 року дирекцію було скасовано. У цей час він пише сатиричні вірші, які згодом анонімно опублікував у збірці «Вакхічні пісні Фредмана» («Bacchanaliska qväden», 1792).
За один з його віршів, надрукований у газетах «Hvad nytt?» і «Dagligt Allehanda», стокгольмська міська консисторія подала на нього до суду, розцінивши ці твори як випад проти духовенства. Однак все обмежилося зауваженням.
1775 року Бельман був призначений секретарем номерний лотереї з річною платнею 3000 далерів міддю, а також отримав титул гофро-секретаря.
В останні роки життя Бельман звернувся до релігійних тем.
Paul Britten Austin: Carl Michael Bellman — Sein Leben und seine Lieder. München: Anacreon 1998. ISBN 3-932759-00-1 (Biographie)
Beiträge zu Bellman. Heft 1. München: Anacreon 2001. ISBN 3-932759-41-9.
Ernst Brunner: Ich lebte von Liebe und Wein. Ein Roman über den Liedermacher Carl Michael Bellman. Aus dem Schwedischen von Klaus-Rüdiger Utschick, Ursula Menn-Utschick. Berlin: Ullstein 2004. ISBN 3-550-08608-3.
Lars-Göran Eriksson (Hrsg.), Kring Bellman, Stockholm: Wahlstöm & Widstrand 1982, ISBN 91-46-14135-9
Fritz Graßhoff: Carl Michael Bellman. In: Freia und Baccus. Hommage an den schwedischen Dichter Carl Michael Bellman. Seltmann & Hein, Köln 1996, ISBN 3-9804960-0-7
Lars Huldén: Carl Michael Bellman, Stockholm: Natur och Kultur 1994. ISBN 91-27-03767-3 (Biographie)
Jacques Outin: Graßhoff, Bellman und Schweden. In: Muschelhaufen. Jahresschrift für Literatur und Grafik. Nr. 44. Viersen 2004. ISSN0085-3593
