Капельгородська Нонна Михайлівна
Но́нна Миха́йлівна Капельгоро́дська (5 серпня 1932 (19320805 ) Київ , УРСР — 5 листопада 2005 , Київ , Україна ) — радянський і український кінокритик , кінознавець . Кандидат мистецтвознавства (1965). Лауреат Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики (1983). Нагороджена медалями.
Народилася 1932 року в родині геолога, кандидата мінералогічних наук — Михайла Капельгородського та мовознавця Ніни Мефодієвої. Онука письменника Пилипа Капельгородського .
1956 року закінчила романо-германське відділення філологічного факультету Київського університету . Викладала англійську та французьку мови. Була першим референтом новоутвореної Спілки кінематографістів України .
З 1958 р. працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України .
Провідний науковий співробітник відділу кінознавства. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Сучасний дитячий фільм» (1965).
Була членом Національної спілки кінематографістів України .
Батько Нонни загинув у роки німецько-радянської війни. Нона була прийнята в родину Надії Капельгородської , яка була сестрою батька Нонни, та Івана Кавалерідзе .
Нонна була одружена з Ростиславом Синьком , українським скульптором.[ 1] Синько Олександра Ростиславівна (1967—2004) — український мистецтвознавець. Кандидат мистецтвознавства (1996)[ 2]
Знімалась у фільмах:
Автор книг:
«Сучасний дитячий фільм» (К., 1965);
«Що таке кіномистецтво» (К., 1967);
«Світло і тіні: нотатки про кіномистецтво сучасних буржуазних країн» (К., 1968);
«В. І. Ленін і кіно» (К., 1969);
«Знято в Одесі» (Одеса, 1969, у співавт. з С. Зінич );
«Великий екран сьогодні» (К., 1970);
«Іван Кавалерідзе» (К., 1971, у співавт. з С. Зінич);
«Шляхами єднання» (К., 1972);
«Українська кінопанорама» (К., 1972, у співавт. з С. Зінич);
«Боротьба ідей в сучасному кіномистецтві» (К., 1974);
«Кіноестафета поколінь: нариси» (К., 1974, у співавт. з С. Зінич);
«Людина в сучасному буржуазному кіно» (К., 1975. Перша премія Спілки кінематографістів України за найкращу науково-теоретичну працю, 1977);
«Взаємозбагачення і зближення українського мистецтва з мистецтвом братніх народів» (К., 1977, у співавт. Бронзова медаль ВДНГ, 1978);
«Кіноконтрасти» (К., 1978);
«Радянський спосіб життя і розвиток сучасного кіномистецтва» (К., 1978);
«Ідеологічна боротьба в сучасному зарубіжному кінознавстві: монографія» (К., 1980);
«Фільми про незабутнє» (К., 1983, у співавт. з С. Зінич);
«Критика реакційних концепцій сучасного буржуазного кіномистецтва і кінознавства» (К., 1983);
«Сучасний пригодницький фільм» (К., 1984);
«Спілка кінематографістів України» (К., 1985, у співавт.);
«Ахиллесова пята буржуазного кино» (К., 1986, у співавт. з Б. Тарасенком );
розділів до першого і другого томів «Історії українського радянського кіно» (К., 1986 і 1987, у співавт.);
«Стереотипы буржуазного экрана» (К., 1990);
«Зарубежный детектив: Энциклопедия» (К., 1993, у співавт.);
«Іван Кавалерідзе . Грані творчості» (К., 1995, у співавт.);«Відновлення історії. Пам'ятник княгині Ользі в Києві» (К., 1996, у співавт.);
«Іван Кавалерідзе. Скульптура» (К., 1997, у співавт.);
«„Ярослав Мудрий“ Івана Кавалерідзе» (К., 1998, у співавт.);
«Український біографічний кінодовідник» (К., 2001, у співавт.);
«Ренесанс вітчизняного кіно: Нотатки сучасниці» (К., 2002);
«Український телефільм в контексті вітчизняної культури XX століття» (К., 2003, у співавт.);
«Друге життя митця» (К., 2003, у співавт. з О. Синько );
«Кіномистецтво України в біографіях» (К., 2004, у співавт.);
«Начерки далекої кіноісторії» (К., 2005, у співавт.);
«Іван Кавалерідзе: життя і творчість» (К., 2007, у співавт.). Упорядкувала збірники:
«Увага! В кінозалі — діти» (К., 1972);
«Уроки Александра Довженко» (К., 1982, у співавт. з Б. Тарасенком );
«Гражданственность киногероя» (К., 1983). Здійснила у 1992—1996 роках переклади і опублікувала передмови до 16 видань серій «Кинодетектив», «Новые переводы», «Сентиментальний детектив», «Любителям мелодрами» тощо.
Автор статей у збірниках («Кіно і сучасність», «Мистецтво екрана», «Фільм і доба», «Режисери і фільми сучасного українського кіно», «Життя і герої екрана», «Ваш вихід», «Мастерство в фильме», «Совре-менньїй кинопроцесс и действительность» та ін.), у періодичній пресі, в різних енциклопедичних виданнях.
Одна із засновників Благодійного меморіального фонду Івана Кавалерідзе . З її ініціативи 1993 року в Києві на Андріївському узвозі було створено Музей-майстерню І. П. Кавалерідзе .
Спілка кінематографістів України. Довідкове видання / Т. В. Левчук , Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна ; Національна спілка кінематографістів України . — Київ : Мистецтво , 1985. — С. 68. Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 169 (рос.)
Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський , В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького . — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5 .Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький , М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана , 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9 .Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 202.
Жінки України. — К., 2001. — С. 176.
