Кантор Ігор Володимирович

Кантор Ігор Володимирович
Солдат
Загальна інформація
Народження	11 січня 1987(1987-01-11) Грибовиця Волинська область
Смерть	14 липня 2014(2014-07-14) (27 років) Черемшине Свердловський район
Поховання	Іваничівський район
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Володи́мирович Ка́нтор (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився Ігор Кантор 11 січня 1987 року в селі Грибовиця Іваничівського району. Навчався майбутній воїн у місцевій школі, після закінчення школи проживав у місті Нововолинську, працював підземним електросюсарем на Нововолинській шахті № 5. В 2006—2007 роках проходив строкову службу у повітряно-десантних військах України. 2011 року одружився; працював на заводі «Кроноспан» — оператор автоматичних та напівавтоматичних верстатів й установок.[1][2]

Призваний до збройних сил за мобілізацією 8 квітня 2014 року, служив у 51-ї механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. 14 липня 2014 року у Свердловському районі Луганської області підрозділ бригади прийняв бій з терористичними угруповуваннями. Позиції українських військових бойовики обстріляли із реактивної артилерії, і один із зарядів влучив у бронемашину. Під час бою загинуло троє українських військових — Ігор Кантор, Олександр Абрамчук та молодший сержант Юрій Трохимук. Ігор не встиг скористатися бронежилетом, який йому купили односельці, та не встигли передати бійцеві.[1][2]

Удома у загиблого бійця залишилилась вагітна дружина.[1]

Похований Ігор Кантор на кладовищі у рідному селі Грибовиця.

Нагороди

4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

• 9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Ігора Кантора.[3]
• 2 квітня 2015 року Іваничівська районна рада на своїй сесії ухвалила рішення присвоїти ім'я Ігора Кантора Грибовицькій ЗОШ І-ІІ ступеня.[4][5]
• У рідному селі загиблого воїна на будівлі школи, де навчався Ігор Кантор, встановлено меморіальну дошку на його честь, а у приміщенні школи зроблений куточок загиблого героя.[6][4]
• Почесний громадянин Волині (посмертно)

Примітки

1. Під Амвросіївкою загинув Ігор Кантор. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2015.
2. Один із загиблих під Амвросіївкою - волинянин Ігор Кантор. Волинські новини. 15 липня 2014. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 13 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
3. Відбулося урочисте відкриття Стели Героям. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
4. П'ятьом волинським школам присвоїли імена загиблих воїнів АТО^[недоступне посилання з червня 2019]
5. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2015.
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 серпня 2015.

Джерела

• Ігор Кантор [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Кантор Ігор Володимирович [Архівовано 17 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Указ Президента [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Небесна Гвардія [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Про присвоєння звання «Почесний громадянин Волині» [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.]