Бугайчук Сергій Анатолійович

Сергій Бугайчук
 Солдат
Загальна інформація
Народження28 вересня 1988(1988-09-28)
Мизове
Смерть25.8.2014.
Кутейникове
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бугайчук.

Сергі́й Анато́лійович Бугайчу́к (1988—2014) — український військовик, учасник війни на сході України, солдат Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня, почесний громадянин Нововолинська.

Життєпис

Народився 1988 року в селі Мизове і проживав у місті Нововолинськ (Волинська область). Батько Анатолій Оксентійович шахтар, 23 роки підземного стажу, 2013 року переніс операцію з онкозахворювання. Закінчив нововолинську ЗОШ № 6, по тому здобув професію підземного електрослюсаря та машиніста підземних установок — у Нововолинському ВПУ. Любив спорт, мотоцикли. Працював на шахті в Нововолинську.

У часі війни мобілізований, командир мінометного розрахунку, 51-ша окрема механізована бригада.

У ніч проти 25 серпня 2014-го загинув у бою за Іловайськ під Кутейниковим. Тоді 3-й батальйон бригади був оточений російсько-терористичними силами біля Березного — Оленівки та перебував під постійним артобстрілом.

Похований у селі Мизове Старовижівського району 1 вересня 2014 року.

Без Сергія лишились батько і мама Галина Оверківна та молодший брат.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 5
  • Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
  • Почесний громадянин Нововолинська (посмертно)[2]

Примітки

  1. ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
  2. ↑ Почесні громадяни міста

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.