|
Каліко Джек
Джон Рекгем (англ. John Rackham; 26 грудня 1682 р – 18 листопада 1720), широко відомий як Каліко Джек (англ. Calico Jack) — англійський пірат, що діяв зі своїх баз на Багамських островах і на Кубі у 1718—1720 роках, наприкінці «Золотої доби піратства». Його прізвисько Каліко походить від бавовняної тканини з яскравими принтами (англ. Calico) з індійського міста Калікут, одяг з якої любив носити Джек. Він особливо відомий тим, що в екіпажі його корабля перебували відразу дві жінки — Мері Рід і його кохана Енн Бонні. Повішений англійською владою за обвинуваченням в піратстві у листопаді 1720 року в Порт-Роялі на Ямайці[3]. Рання життя і кар'єраПро походження і раннє життя Рекгема відомо небагато, за винятком того, що він був англійцем і народився близько 1682 року. Вперше він згадується у 1718 році в якості кватермейстра на бригантині Чарлза Вейна «Ranger», який діяв з сумнозвісної піратської бази на острові Нью-Провіденс на Багамах, відомої як «Піратська республіка». Вейн і його команда пограбували кілька кораблів неподалік Нью-Йорка, а потім зіткнулися з великим французьким військовим кораблем. Корабель, що був щонайменше вдвічі більшим за бригантину Вейна, негайно почав переслідувати піратів. Вейн наказав ухилятись від бою і уходити від переслідування, пояснивши це рішення звичайною обережністю. Джек Рекгем оскаржив це рішення, запропонувавши вступити в бій з військовим кораблем, тому що на ньому можна було розраховуввати на добру здобич і крім того, його захоплення дало б у розпорядження піратів набагато більший корабель. З приблизно дев'яноста одного чоловіка на піратському кораблі лише п'ятнадцять підтримали Вейна в його рішенні. Тим не менш, Вейн наполіг на остаточності капітанського рішення, і, незважаючи на переважну підтримку заклику Рекгема до боротьби, піратська бригантина ухилились від бою і втікла від переслідування. 24 листопада 1718 року Рекгем оголосив голосування, на якому пірати звинуватили Вейна в боягузстві та зкинули його з капітанської посади, обравши новим капітаном Каліко Джека. Рекгем дав Вейну та п'ятнадцятьом його прихильникам інший корабель разом із пристойними запасами їжі та амуніції. Капітан РекгемСтавши капітаном, Рекгем зробив кар'єру грабуючи малі судна поблизу узбережжя. Він здійснив кілька нападів у Вест-Індії, захопивши пару великих кораблів поблизу Бермудських островів. У грудні 1718 року він захопив торгове судно «Kingston». Цей корабель мав багатий вантаж, який після реалізації обіцяв принести гарні прибутки для Рекгема та його команди. На його нещастя, «Kingston» опинився в межах видимості Порт-Рояля, де обурені купці спорядили мисливців за піратами, щоб вони знайшли і повернули корабель та його вантаж. Переслідувачі наздогнали Рекгема в лютому 1719 року, коли його корабель і «Kingston» стояли на якорі на острові Ісла-де-лос-Пінос біля Куби. Рекгем і більшість його людей врятувались від полону на березі, сховавшись у лісі, але їхній корабель і багатий трофей були забрані. _for_Allen_%26_Ginter_Cigarettes_MET_DP835040.jpg) Капітан Чарльз Джонсон описує, як Рекгем вкрав шлюп у своїй книзі «Загальна історія пограбувань і вбивств найвідоміших піратів» (1724). Рекгем і його люди перебували в містечку на Кубі, ремонтуючи свій маленький шлюп, коли іспанський військовий корабель, якому було доручено патрулювати кубинське узбережжя, увійшов до гавані, разом з невеликим англійським шлюпом, який вони захопили. Іспанський військовий корабель побачив піратів, але не зміг дістатися до них під час відпливу, тому іспанці стали на якір біля входу в гавань, щоб чекати ранку. Тієї ночі Рекгем і його люди непомітно підійшли до захопленого англійського шлюпа і знешкодили на ньому іспанську охорону. Коли зійшов світанок, іспанський корабель почав обстрілювати старий корабель Рекгема, на цей момент вже порожній, тоді як Рекгем і його люди мовчки пропливали повз іспанців у на своєму новому кораблі. У 1719 році Рекгем повернувся до Нассау на Багамах, щоб скористатись загальною амністією для піратів і отримати королівське помилування від Вудса Роджерса, нового губернатора Нассау. Роджерс прибув на Багамські острови, щоб вирішити проблему піратів у Карибському морі, які почали нападати та грабувати британські кораблі. Після повернення до Нассау Рекгем і його люди з'явилися перед губернатором Роджерсом і попросили королівського пробачення, стверджуючи, що Вейн примусив їх стати піратами силою. Роджерс ненавидів Вейна і вирішив повірити їм, пробачивши і дозволивши їм залишитися. Проте час перебування Рекгема в рядах чесних поселенців острова тривав недовго. Енн БонніПеребуваючи в порту Нассау, Рекгем завів роман з Енн Бонні, дружиною моряка Джеймса Бонні, який працював у губернатора Роджерса. Джеймс Бонні дізнався про стосунки і привів Енн до губернатора Роджерса, який наказав випороти її через звинувачення в подружній зраді. Рекгем, який справді кохав Енн, запропонував викупити її в порядку «розлучення шляхом викупу», але Джеймс Бонні категорично відмовився. Це змусило Рекгема вирішити в 1720 році викрасти Енн і разом з нею втекти з Нассау. Для цього Рекгем разом із своїми старими поплічниками викрав шлюп, що належав Джону Хему і втік на ньому разом з Енн Бонні в море. Вони плавали Карибським морем протягом двох місяців, захоплюючи інші піратські кораблі. Рекгем часто запрошував екіпаж кораблів, на які він нападав, приєднатися до своїх. Енн завагітніла і поїхала на Кубу, щоб народити дитину. Полон, суд і смерть У вересні 1720 року губернатор Багамських островів Вудс Роджерс видав прокламацію, в якій оголосив Рекгема і його команду піратами, хоча вона не була опублікована до жовтня 1720 року. Після публікації прокламації мисливець на піратів Джонатан Барнет і колишній пірат Джин Бонадвіс почали полювання на Рекгема, який захоплював численні невеликі рибальські судна уздовж північного узбережжя Ямайки[4]. Рекгем і його команда пливли на захід, до Негріла. Приблизно 31 жовтня 1720 року[5] шлюп Рекгема був поставлений на якір і вистрілив з гармати, що привернуло увагу шлюпа Жана Бонадвіса. Бонадвіс повідомив про це Барнету, який вирушив дослідити, хто знаходиться на цьому кораблі. О 10 вечора Барнет підійшов до шлюпа із запитом — хто перебуває на кораблі? Відповідь була: «Джон Рекгем з Куби», і Барнет негайно наказав йому підняти прапор. Хтось (Барнет засвідчив, що через те, що було настільки темно, він не міг визначити, хто) відповів, що вони не здадуться, і вистрілив з поворотної гармати по шлюпу Барнета. Барнет наказав зробити бортовий залп, який знищив гік на кораблі Рекгема і екіпаж оголосив про здачу. Барнет висадив захоплених піратів на берег у бухті Девіса поблизу Лусеа на Ямайці, де офіцер міліції, майор Річард Джеймс помістив їх під арешт. У листопаді 1720 року Рекгем і його команда були доставлені у Спаніш-таун на Ямайці, де їх судили за піратство та прирекли до страти через повішення. Рекгема було страчено в Порт-Роялі 18 листопада 1720 року, його тіло було виставлено на дуже маленькому острівці біля головного входу в Порт-Рояль, який тепер відомий як Риф Рекгема (Rackham's Cay). Доля його екіпажуДжордж Фетерстон (майстер), Річард Корнер (кватермейстер), Джон Девіс і Джон Хауелл були страчені разом з Джеком Рекгемом у Порт-Роялі. Патріка Карті, Томаса Ерла, Джеймса Доббіна та Ноа Харвуда стратили наступного дня в Кінгстоні. На наступний день після суду над Рекгемом колишні члени екіпажу Джон «Старий тато Купер» Фенвік (псевдонім «Феніс») і Томас Борн (псевдонім Браун) були окремо засуджені за заколот, скоєний ними в середині червня 1720 року біля Іспаньйоли. Під час судових процесів, що відбулись через десять днів після страти Рекгема, обидві жінки з його екіпажу — і Енн Бонні і Мері Рід заявили, що вагітні і тому замість смертної кари були засуджені до тимчасового ув'язнення у форті Чарльз, доки їх твердження не буде доведено. Рід померла у своїй камері в квітні 1721 року, швидше за все, від пологової гарячки. Історичних записів про звільнення Бонні чи про її страту не зберіглося[6]. 24 січня 1721 року 9 чоловіків, яких спіймали на пияцтві з командою Рекгема (Джон Ітон, Едвард Уорнер, Томас Бейкер, Томас Квік, Джон Коул, Бенджамін Палмер, Волтер Раус, Джон Хенсон і Джон Говард), були засуджені. 17 лютого Джона Ітона, Томаса Квіка та Томаса Бейкера стратили на Галлоуз-Пойнт, у Порт-Роялі, а наступного дня Джона Коула, Джона Говарда та Бенджаміна Палмера стратили в Кінгстоні. Доля решти трьох невідома. Прапор Веселий Роджер Прапор, який зазвичай асоціюється з Рекгемом, зображує білий череп над схрещеними мечами на чорному тлі, а Ракхему іноді приписують винахід або розробку дизайну Веселого Роджера[3]. На суді, однак, жоден свідок не описав, що Рекгем коли-небудь використовував такий прапор, зазначивши лише, що його шлюп піднімав «білий пеннон» (довгий трикутний вимпел). Дизайн черепа і схрещених мечів, ймовірно, датується початком XX століття, а його приписування Джеку Каліко можна простежити до книги Ганса Лейпа 1959 року[7]. У масовій культурі
Примітки
|
||||||||||||||||
.svg){kind=small}
