Мис Каліакра (грец.Καλη Ακρη, болг.ніс Каліакра, тур.Celigra Burun, італ.Capo Calacria, рум.Caliacra)[1] розташований у Болгарії за 12 км на схід від міста Каварна і за 60 км на північний схід від міста Варна, в південно-східній частині Добруджанского плато.
Затока, що захищається мисом від суворих зимових вітрів, є традиційним місцем притулку від негоди морських суден. Висота скель Каліакри сягає 70 метрів.
У середньовічних хроніках трапляються різні назви цього місця: Тіризіс, Тіристіс, Акрі, Акрі Кастелум, Каліакра, Калацекра, Кілагре, Гелар. Сучасна назва Каліакра походить з грецької мови: це поєднання слів «καλη» («красивий або добрий») та «άκρη» («мис») та традиційно перекладається як «Красивий мис»[2][3].
Історія
У першій половині IV століття до н. е. на мисі виникло укріплене поселення тіризів, яке за наступні століття перетворилося на один із значних політико-релігійний центрів цієї області Причорномор'я. Близько середини V століття до н. е. володіння тіризів увійшли до складу Одриського царства.
Перший сучасний маяк на мисі був побудований 1866 року, зараз на мисі розташований 10-метровий циліндричний маяк, побудований 1901 року.
Уздовж дороги з Каварни до мису встановлено кілька десятків вітрогенераторів.
Легенди
За однією з легенд, коли 323 року до н. е. наступник Олександра МакедонськогоЛісімах захопив усю Тракію, весь його флот з нагарбаними великими скарбами затонув під час бурі якраз біля мису Каліакра.
Найвідоміша легенда про цей мис — легенда про 40 болгарських дівчат, які воліли пов'язати свої коси і кинутися в Чорне море з мису Каліакра, замість потрапити у полон до османів. На згадку про цю легенду при вході в одну з маленьких заток під назвою «Брама 40 Дівчат» споруджено обеліск[4].
На честь мису 1915 року був названий російський ескадрений міноносець «Каліакрія» (з 1926 року — «Дзержинський»), в травні 1942 року загинув від вибуху на радянській міні.