Вілен Олександрович Калюта (*22 жовтня 1930 , Гуляйполе — †3 листопада 1999 , Київ ) — радянський і український кінооператор , член-кореспондент Академії мистецтв України (з 1997 року), член Спілки кінематографістів України , президент Гільдії кінооператорів України. Заслужений діяч мистецтв України (1995).
Життєпис
Народився 22 жовтня 1930 року у місті Гуляйполі (тепер Запорізької області ). У 1952 році з відзнакою закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище , де йому пророкували блискучу кар'єру. Але, за іронією долі, очікуючи у Києві чи то переатестації, чи то проходячи лікарську комісію, він навідався у 1955 до старого приятеля по льотним справам на Кіностудію ім. О. Довженка — і затримався там на все життя.
У 1960 році закінчив курси операторів Київської кіностудії імені О. П. Довженка , проте вищої освіти ніколи не здобув, що й виявилося неважливим, оскільки, знявши фільм-шедевр національного кінематографу Ю. Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» , він став знаменитим.
Кінокартина М. Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), кінооператором якої був В. Калюта, у 1995 році отримала кінопремію «Оскар» у номінації «Найкращий зарубіжний фільм»; раніше, у 1993 році, картина М. Михалкова «Урга — територія кохання» (1991, оператор-постановник — В. Калюта) також номінована на «Оскара» у тій же категорії.
1999 року нагороджений почесним призом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» «За внесок у світове кіномистецтво».
До роботи над своїми картинами його запрошували такі режисери, як Роман Балаян , В'ячеслав Криштофович , Олександр Адабашьян , Микита Михалков і — до співпраці навіть знаменитий Кірк Дуглас. Працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, на студіях «ТРИТЭ» (Москва), «Camera One» (Франція).
Могила Вілена Калюти
Помер в Києві 3 листопада 1999 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Фільмографія
Зняв стрічки:
«Ластівка» (1957, асистент оператора)
«Прощавайте, голуби» (1960, 2-й оператор)
«Повернення Вероніки» (1964, 2-й оператор)
«Над нами Південний хрест» (1965, 2-й оператор)
«Дні льотні» (1965, 2-й оператор)
«Вечір на Івана Купала» (1968, 2-й оператор)
«Поштовий роман» (1969, 2-й оператор)
«Чи вмієте ви жити?» (1970, 2-й оператор)
«Погань» (1990, художній керівник оператора)
Оператор-постановник:
«Всюди є небо» (1966, у співавт.)
«Білий птах з чорною ознакою» (1970, Золота медаль VII Міжнародного кінофестивалю, Москва, 1971)
«Наперекір усьому» (1972)
«Мріяти і жити» (1974)
«Хвилі Чорного моря» (1975, т/ф, 4 а, у співавт.)
«Бірюк» (1977)
«Чекайте зв'язкового» (1979)
«Скляне щастя» (1979, т/ф)
«Дрібниці життя» (1980, т/ф)
«Будемо чекати, повертайся» (1981, т/ф)
«Польоти уві сні та наяву» (1982)
«Легенда про княгиню Ольгу» (1983. Приз на найкращу операторську роботу XVII Всесоюзного кінофестивалю , Київ, 1984)
«Поцілунок» (1983)
«Два гусари» (1984)
«Бережи мене, мій талісмане» (1986)
«Смиренний цвинтар» (1989)
«Приятель небіжчика» (1997)
«Ода ботаніці» (1999)
На Кіностудії «Мосфільм» фільми М. Михалкова :
Пам'ять
У 2001 році Сергій Буковський зняв документальний фільм про оператора під назвою «Вілен Калюта. Реальне світло».
Премії та нагороди
1984 — приз за найкращу операторську роботу на ВКФ (СРСР) у фильмі «Легенда про княгиню Ольгу»;
1987 — Державна премія СРСР за фільм «Польоти уві сні та наяву»;
1990 — нагороджений орденом «Знак Пошани» ;
1993 — Державна премія Росії за фільм «Урга — територія кохання»;
1993 — Приз за операторську майстерність за фільм «Урга — територія кохання» на МКФ в м. Шалоне (Франція);
1994 — Приз Балтійського банку найкращому оператору за фільм «Втомлені сонцем» на МКФ «Янтарна пантера» в Калінінграді;
1995 — Державна премія Росії за фільм «Втомлені сонцем».
1995 — Заслужений діяч мистецтв України
2000 — Лауреат Шевченківської премії
Володар призів «Золоте плато», «Золотий тюльпан», «Золотий лев», «Золотий глобус», «Золота пантера», гран-прі Канського та Венеціанського міжнародних кінофестивалів
Література
Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.67;
Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.527;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.284;
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.597;
Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.201;
Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.218-219;
Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.20.
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Словники та енциклопедії Нормативний контроль