Кальклінбанан

Кальклінбанан
Дата створення / заснування	1939
Країна	Швеція
Адміністративна одиниця	лен Седерманланд Вестманланд
Кальклінбанан у Вікісховищі

59°09′32″ пн. ш. 15°56′45″ сх. д.

Кальклінбанан, що прямує на північ до річки Арбога

Кальклінбанан або Вапнякова канатна дорога Форсбю-Чепінг (швед. Kalklinbanan) — історична промислова канатна дорога завдовжки 42 км, що пролягала від Форсбю у муніципалітеті Вінгокер^[en] до промислового міста Чепінг у центральній Швеції. Його кінцевим пунктом призначення є завод у порту Чепінг, де до 1978 року виробляли цемент, а пізніше різні похідні вапняку. [1] Канатна дорога була найдовшою в Європі на момент будівництва. [2] Пізніше були побудовані довші канатні дороги, зокрема канатна дорога Нурше, усі вони були демонтовані в 1960–1980-х роках. Виведена з експлуатації в 1997 році, але зберігалася у робочому стані. До того часу всі довші промислові канатні дороги були демонтовані, що робить її, на 2010 рік, найдовшою у світі канатною дорогою в робочому стані. [3]

Попри її офіційно підтверджену цінність як культурної спадщини [3], канатну дорогу демонтують починаючи з 26 червня 2013 року. Опори були демонтовані до зими 2013/14.

Будівництво

Канатна дорога була побудована в 1939 році компанією «AB Nordströms Linbanor» для компанії «Skanska Cement AB» спільно з будівництвом заводу перероблення вапняку Форсбю та цементного заводу у Чепінгу. 300 співробітників завершили монтаж зі швидкістю 2,1 км/місяць. [2] Вибір канатної дороги був визначений після оцінки ряду видів транспорту, причому особливу увагу приділили, щоб не втручатися в навколишній ландшафт, зокрема у протоку озера Єльмарен. [2]

Операції

Вапняк з кар’єру Форсбі був грубо подрібнений і сортований вручну. [4] Гондоли, що проїжджали повз, автоматично завантажувалися з бункера, після прибуття до Чепінгу вони автоматично вивантажувався, вапняк дрібно дробили для виробництва цементу.[5]

Вапняк перевозили у 750 вагонах у формі ковша, кожен з яких перевозив 1200 кг із загальною продуктивністю 90 метричних тонн/годину.[5]

Виведення з експлуатації

У червні 1997 року дорога була виведена з експлуатації, і з тих пір вапняк Форсбі транспортується вантажівками. На той час канатна дорога перевезла загалом 25 мільйонів тонн вапняку і відпрацювала 56 років. [6]

Див. також

• Нурше (канатна дорога)

Примітки

1. Berggren, Peter (Producer), Sune Karlsson (Assistant) (May 2003). Linbanan Forsby–Köping – En resa längs linbanan (The Forsby-Köping cableway – a journey along the cableway) (Swedish) . Архів оригіналу за 26 липня 2010. Процитовано 11 листопада 2010. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 липня 2010. Процитовано 22 березня 2022.
2. Widén, E. G. A. (1943). The ropeway Kristineberg-Boliden : A record ropeway construction. Stockholm: Nordströms linbanor.
3. Henrik Ogstedt; Hanna Domfors (2010). Kalklinbanan: sammanställning och kulturhistorisk värdering (The limestone cableway: overview and cultural-historic evaluation) (PDF) (Звіт) (swedish) . NIRAS Sweden AB. Архів оригіналу (PDF) за 12 березня 2012.
4. Ropeways. Stockholm: Nordströms linbanor AB. 1944. Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 22 березня 2022.
5. Häggbom, Ivar; Börje Lambert (1942). Skånska cementaktiebolagets fabriksanläggningar i Köping och Forsby (The Scanian Cement company's factories at Köping and Forsby) (in Swedish). Stockholm: Skånska cement ab.
6. Karlsson, Samuel (2005). Levande industriminnen : människorna och miljöerna (Living industrial heritage: the people and the settings) (Swedish) . Stockholm: Bilda. ISBN 91-574-7765-5.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кальклінбанан