|
Каллісто (роман)
«Каллісто» (інша назва «Планетний гість») — науково-фантастичний роман 1957 року радянського письменника Георгія Мартинова. Перший роман дилогії, другий роман якої «Каллістяни» (1960). СюжетДія роману відбувається в Радянському Союзі у недалекому майбутньому щодо часу його написання. Космічний корабель, що має форму білої кулі 30-метрового діаметру, помічений земними астрономами ще при підльоті до Землі, опускається на її поверхню на території СРСР, в Курській області, в десяти кілометрах на південь від селища Золотухино. Навколо сівшого корабля організується тимчасовий табір живучі в якому радянські та іноземні науковці та журналісти з нетерпінням чекають зустрічі з прибульцями, проте екіпаж корабля виходить з нього лише через 19 днів, 15 серпня. Люди і прибульці (високі чорношкірі гуманоїди) починають вивчати один одного. З'ясовується, що гості прилетіли з планети системи Сіріуса, на якій давно побудований комунізм[1]. В людей ця планета отримує назву «Каллісто» (назва не має відношення до супутника Юпітера), за приблизною співзвучністю з її складною оригінальною назвою, а її мешканців називають «каллістяни». Каллістяни вивчають життя землян і діляться з ними інформацією про свої технології (нові хімічні елементи, медичні технології, принципи конструкції реактивних двигунів і т. д.). Капіталістичні країни побоюються, що технології будуть монополізовані СРСР і використані у військових цілях. Агент розвідки якоїсь неназваної великої держави робить спробу вбити каллістян і зруйнувати їх корабель, однак ця диверсія терпить невдачу. Каллістяни відлітають на свою планету, з ними летять два молодих землянина — лікар Петро Широков і астроном Георгій Синяєв. Опису їх польоту та перебування в системі Сіріуса присвячена друга книга дилогії — «Каллістяни». Відгуки на романРоман був дуже тепло прийнятий дитячою аудиторією, в рейтингу дитячих бібліотек він довго займав перші місця. Дилогія про Каллісто стала першим твором вітчизняної фантастики, породившим невідоме тоді в СРСР явище — створення фан-клубів. При дитячих бібліотеках десятками формувалися товариства шанувальників романів, які писали продовження — книги і розповіді з світу Каллісто (те, що зараз називається фанфіками), створювали музеї Каллісто, становили енциклопедію Каллісто, і так далі.[2][3] Викликав роман Мартинова і критичні відгуки — зокрема, його критикували за штампи, відсутність фантазії і яскравих характерів.[4] Публікації романуРосійською мовою
Іншими мовами
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
