Казимир Лев Сапіга (1697–1738)

Казимир Лев Сапіга
пол. Kazimierz Leon Sapieha Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 травня 1697(16970528)
Варшава, Річ Посполита[1]
Помер20 травня 1738
Всхова, Любуське воєводство, Республіка Польща[1]
ПохованняСім'ятичі[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРіч Посполита
Національністьлитовець
Посадавоєвода Берестейський
Військове званнягенерал Редагувати інформацію у Вікіданих
Термін1735—1738 роки
ПопередникВладислав Йосафат Сопіга
НаступникАдам Тадеуш Ходкевич
Конфесіякатолицтво
РідСапіги
БатькоОлександр Павло Сапіга
МатиМарія Христина де Бетюн
Брати, сестриМіхал Антоній Сапіга Редагувати інформацію у Вікіданих і Юзеф Станіслав Сапігаd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКароліна Тереза Радзивілл
Діти2 сини і 1 донька
Нагороди
орден Білого Орла
Герб
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.

Казимир Лев Сапіга (пол. Kazimierz Leon Sapieha, 28 травня 1697 — 20 травня 1738) — державний та військовий діяч Речі Посполитої.

Життєпис

Походив з литовського магнатського роду Сапіг гербу Лис. Син Олександра Павла Сапіги, маршалка великого литовського, та французької аристократки Марії Кристини де Бетюн (доньки маркіза Франсуа Гастона де Бетюна, французького посла в Речі Посполитої), небоги королеви Марії Казимири.

Народився у 1697 році. Здобув гарну освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив швидку кар'єру. Спочатку отримав чин ротмістра пітегорської корогви. У 1728 році стає генералом артилерії Великого князівства Литовського. 1727 року отримує староство вольпінське. У 1729 році був послом на Варшавський сейм від Вольпінського повіту.

1735 року призначається воєводою берестейським і стає кавалером ордена Білого Орла. Помер на цій посаді у 1738 році.

Родина

Дружина — Кароліна Тереза, донька Кароля Станіслава Радзивілла, великого канцлера литовського. Діти:

Джерела

  • Marta Męclewska (opr.): Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008. Zamek Królewski w Warszawie, 2008, s. 164
  1. ↑ а б в Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 70. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6