К'ініч-К'ук'-Балам II

К'ініч-К'ук'-Балам II
К'ініч-К'ук'-Балам II Іменний ієрогліф К'ініч-К'ук'-Балама II
Ахав
Початок правління:	9.16.13.0.7, 9 Манік' 15 Во (8 березня 764 року)
Кінець правління:	після 783
Попередник:	К'ініч-Кан-Балам III
Наступник:	Вак-Чам-Ханааб-Пакаль
Дата народження:	невідомо
Місце народження:	Лакам Ха
Країна:	Баакульське царство класичних мая
Дата смерті:	після 783
Місце смерті:	Лакам Ха
Династія:	Лінія Токтан-Лакамхи
Батько:	К'ініч-Акуль-Мо'-Наб III
Мати:	Іш-Цикін-Б'оок

К'ініч-К'ук'-Балам II (д/н — після 783) — ахав Баакульського царства у 764-після 783 роках. Ім'я перекладається як «Осяйний-Кецаль-Ягуар».

Життєпис

Походив з династії Токтан-Лакамхи. Був сином ахава К'ініч-Акуль-Мо'-Наба III та Іш-Цикін-Б'оок з династії сахалів Хуха. Зумів обійняти трон у 764 році після смерті або повалення ахава К'ініч-Кан-Балама III від царства Попо'. Церемонія інтронізації відбулася в день 9.16.13.0.7, 9 Манік' 15 Во (8 березня 764 року).

К'ініч-Кук'-Балам II згадується в зв'язку з затвердженням чергового «К'ан-Токського» володаря в день 9.16.16.15.9, 13 Мулук 2 К'аяб (20 грудня 767 року).

К'ініч-Кук'-Балам II здійснив низку незначних будівельних проектів в середині Палацу, зокрема, змінив побудовану його батьком Вежу, в основі якої помістив свій трон, сидінням якого служила кам'яна плита, що є сьогодні найвідомішим його пам'ятником — «Панель 96 ієрогліфів». Цей монумент — один із шедеврів скульптури класичних мая, відомий за майстерністю, з яким ієрогліфічна каліграфія була передана в камені. «Панель 96 ієрогліфів» була створена з нагоди 20-річного «ювілею» від дня коронації К'ініч-К'ук'-Балама II, що наступив в день 9.17.13.0.7, 7 Манік' 0 Паш (24 листопада 783 року).

Після 783 року про діяльність цього ахава немає певних відомостей.

Джерела

• Skidmore, Joel (2010). The Rulers of Palenque (Fifth ed.). Mesoweb Publications. pp. 89–90. Retrieved 12 October 2015.
• Martin, Simon; Nikolai Grube (2008). Chronicle of the Maya Kings and Queens: Deciphering the Dynasties of the Ancient Maya (2nd ed.). London and New York: Thames & Hudson. Р. 173—174