Йоганнес-Маттіас Геншайд

Йоганнес-Маттіас Геншайд
нім. Johannes-Matthias Hönscheid
Народився	14 липня 1922(1922-07-14)  Айторф, Райн-Зіг, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія
Помер	2 березня 2001(2001-03-02)[1] (78 років)  Мюнхен, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовий кореспондент, видавець, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Посада	головний редактор
Військове звання	Лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Хрест Воєнних заслуг I класу Хрест Воєнних заслуг II класу Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Срібний нагрудний знак ближнього бою Золотий німецький хрест Нагрудний знак парашутиста люфтваффе Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій» Нарукавна стрічка «Африка»
Медіафайли у Вікісховищі

Йоганнес-Маттіас «Ганнес» Геншайд (нім. Johannes-Matthias „Hannes“ Hönscheid; 14 червня 1922, Айторф — 2 березня 2001, Мюнхен) — німецький військовий кореспондент, лейтенант резерву люфтваффе. Єдиний військовий кореспондент-кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Після закінчення Вищого училища Франкфурта-на-Майні 15 січня 1942 року був призваний на службу в авіаційну роту зв'язку на авіабазі Фріцлара. З 1 вересня 1942 року — військовий кореспондент і голова італо-німецької газети «Орел Сицилії». Також був службовцем 3-ї групи 1-ї навчальної ескадри і 54-ї бомбардувальної ескадри, як член екіпажу Ju 88 взяв участь у 28 бойових вильотах. Під час боїв у Сицилії був десантником 1-ї парашутної дивізії. Під час відступу в районі Фрозіноне-Монте-Кассіно знищив 7 ворожих танків, також в якості командира ударної групи взяв у полон 827 солдатів. При цьому сам Геншайд був важко поранений і потрапив у британський полон, з якого зміг втекти і пройшов тривале лікування в лазареті при штаб-квартир дуче в Фазано. 14 вересня 1944 року переведений в ОКВ і призначений керівником відділу військових кореспондентів, військовим цензором і офіцером зв'язку при імперському міністрі пропаганди. Регулярно керував веденням військового щоденника у ставці фюрера «Вовче лігво». В кінці війні був військовим кореспондентом і прес-секретарем Фленсбурзького уряду. Після війни працював головним редактором і видавцем в Мюнхені.

Нагороди

Генерал-майор Гассо фон Ведель вручає Геншайду Лицарський хрест Залізного хреста.

• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами
  • 2-го і 1-го класу без мечів
• Залізний хрест
  • 2-го класу
  • 1-го класу (30 липня 1943)
• Авіаційна планка бомбардувальника в бронзі
• Пам'ятний знак пілота
• Нарукавна стрічка військового кореспондента люфтваффе
• Нарукавна стрічка «Африка»
• Знак парашутиста Німеччини
• Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»
• 3 нарукавних знаки «За знищений танк» (1 в золоті і 2 в сріблі)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Нагрудний знак ближнього бою в сріблі
• Лицарський хрест Залізного хреста (12 березня 1945) — за заслуги під час боїв у Сицилії в липні-серпні 1943 року.
• Німецький хрест в золоті (16 березня 1945)

Бібліографія

Автор

• Der Kriegsberichter. Roman und Autobiographie eines Ritterkreuzträgers. Band 1: Die Front. Internationaler Kulturdienst Verlag. München 1992. ISBN 3-926469-17-X.

Видавець

• Martin Pöppel: Himmel und Hölle. Das Kriegstagebuch des Fallschirmjägers Martin Pöppel, Internationaler Kulturdienst (1986), ISBN 978-3926469007

Література

• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 396.
• Williamson G., World War II German Battle Insignia, Osprey Publishing, USA Edition, 2002

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #116928409 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578