Зільберман Михайло Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зільберман.
Зільберман Михайло Анатолійович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 липня 1952(1952-07-25)
Москва
Помер16 жовтня 2020(2020-10-16) (68 років)
Тель-Авів
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьвиробник
Alma materМосковський інститут електроніки та математикиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1987-2020
IMDbID 0956450 Редагувати інформацію у Вікіданих

Зільберман Михайло Анатолійович (рос. Зильберман Михаил Анатольевич; 25 липня 1952, Москва — 16 жовтня 2020, Тель-Авів) — радянський та російський кінопродюсер.

Життєпис

Народився 25 липня 1952 року в Москві.

1968 року виконав другорядну роль школяра Оськи Бєлєнького у фільмі «Чоловіча розмова» Ігора Шатрова.

1974 року закінчив Московський інститут електронного машинобудування, 1979 року — курси організаторів кіновиробництва при Держкіно СРСР. Працював на кіностудії ім. Горького адміністратором, директором кінокартин.

1986 року очолив творче об'єднання «Контакт» кіностудії ім. Горького, 1988 року — російсько-шведську кінокомпанію «СТАРЛАЙТ».

У 1997—2004 роках працював в «НТВ-Профіт». Із 2004 року працював в кінокомпанії «Профіт», був генеральним директором кінокомпанії «ФІЛЬМ-ПРО». Був продюсером телепрограми «Кіно в деталях» (2004—2005, СТС)[1].

Помер 16 жовтня 2020 року у Тель-Авіві в 68-річному віці після тривалої хвороби[2].

Фільмографія

  • 1987 — Будинок з привидами (рос. Дом с привидениями) (СРСР)
  • 1990 — Сестрички Ліберті (рос. Сестрички Либерти) (СРСР)
  • 1997 — Маленька принцеса (рос. Маленькая принцесса) (Росія)
  • 1998 — Два місяця, три сонця (рос. Две луны, три солнца) (Росія / Україна)
  • 1998 — Хочу до в'язниці (рос. Хочу в тюрьму) (Росія)
  • 1999 — Самітник (рос. Затворник) (Росія)
  • 2000 — Приходь на мене подивитися (рос. Приходи на меня посмотреть) (Росія)
  • 2000 — Російський бунт (рос. Русский бунт) (Росія / Франція)
  • 2001 — Подаруй мені місячне сяйво (рос. Подари мне лунный свет) (Росія)
  • 2002 — Радості і печалі маленького лорда (рос. Радости и печали маленького лорда) (Росія)
  • 2003 — Кавалери Морської зірки (рос. Кавалеры Морской звезды) (телесеріал, Росія)
  • 2004 — Водій для Віри (рос. Водитель для Веры) (Росія / Україна)
  • 2004 — Операція «Еники-Беники» (рос. Операция «Эники-Беники») (Росія)
  • 2004 — Тато (рос. Папа) (Росія)
  • 2005 — Громови (рос. Громовы) (телесеріал, Росія)
  • 2008 — Порох часу (рос. Пыль времени) (Росія)
  • 2012 — Смугасте щастя (рос. Полосатое счастье) (телесеріал, Росія)
  • 2014 — Янковський (рос. Янковский) (документальний, Росія)

Нагороди та номінації

  • Сестрички Ліберті (1990):
  • Фестиваль «Кінотавр» — Приз «Перспектива» журі Гільдії критиків в конкурсі «Кіно для всіх»
  • Русійський бунт (2000):
  • Приходь на мене подивитися (2000):
  • Диплом журі МКФ «goEast-2001» (Вісбаден)
  • Радості і печалі маленького лорда (2003):
  • Фестиваль «Кінотавр» — головний приз «Золота троянда» (номінація)
  • Водій для Віри (2004):
  • Тато (2004):
  • «Золотий орел» — Найкращий ігровий фільм (номінація)
  • «Жорж» — Найкращий російський фільм (номінація)
  • ММКФ — Приз глядацьких симпатій
  • ММКФ — Приз за найкращий фільм — Золотий «Святий Георгій» (номінація)
  • Янковський (2015):
  • «Золотий орел» — Найкращий неігровий фільм

Примітки

  1. ↑ Михаил Зильберман. www.proficinema.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
  2. ↑ Умер продюсер фильма «Водитель для Веры» Зильберман. ВЗГЛЯД.РУ (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.

Посилання